Валентина Красновид
Лети, лети до мене, пташко!
У мене є для тебе дім!
Лети сердешна, бідолашко,
Тобі зати́шно буде в нім!
На підвіконні стоїть клітка,
Згущає Вітер темні хмари, і день спекотний притоми́всь,
Дощ-Музикант з небес високих вже вигляда із-за куліс.
Пригладив мокре він волосся й на сцену гордовито йде,
І Вітру-Ре́генту вклони́вшись поважно руку подає.
Покінчивши із етике́том смичок здійняв він догори,
Стоїть наш білий світ віками,
Й по певним принципах жиє.
З своїми догмами й правами,
Було так! Буде! І так є!
На зміну ночі, ранок прийде,
Ще ніжиться Земля в обіймах Літа,
Ще молодий пастух телят пасе.
Але, вже жалібно заплакала трембіта,
Й повітря стомлене дух перемін несе.
Ще ліс стоїть в очікуванні дива,
За хвилину до півно́чі Грудень вже поспішно втік,
Тут-же Січень Рік минулий вправно різаком відсік.
Й розпочався відлік часу, обновилася Земля,
Гонориться одиниця на листку календаря.
Як щедро нас одарює зима
Святковими та радісними днями!
Щедрівки, Новий Рік та дух Різдва
З колядками та щирими піснями!
Їде Зимонька на возі, зупинилась на узвозі,
Вона зо́всім не сердита, людям хоче догодити,
Розпаковує пакунки, роздає всім подарунки!
Рукавички для Тараса, теплу шапку для Панаса,
Модній Галі теплу шубку, бабці Наді дров у грубку.
Захотіла баба Галя молодого хлопа,
Вже два роки, як не стало дідуся Прокопа.
У суботу рано встала, відчинила скриню,
Як ножем, шпигнув у ніс запах нафталіну.
Як та дівка на виданні, одяг приміряла,
Жовтень втік, й забрав з собою шмат останнього тепла,
Бо прийшла йому на зміну Листопада вже пора.
Мовчазний він та похмурий, очі ніби в хижака,
Він зачинить двері в Осінь, в нього місія така!
Листопад вже нас підводить до тендітної межі,
Посеред ланів широких, та живих пахучих трав,
Де гуляє тільки вітер, місяць Червень заблукав.
Весна землю розбудила, та й відходить в небуття,
Відкрив Червень "двері в літо" й засміявся, мов дитя.
Перша зелень на городі лобода та кропива,
Вже й перушка проростає та листочки розкрива.
Витикається цибулька рівненьким рядочком,
Проклюнувся часничок зеленим росточком.
До нас Березень, ще юну й молоду Весну привів,
Дочекався брата - Квітня, й своє місце уступив.
Як побачив Весну Квітень, зашарівся, мов дитя,
І в душі його проснулись романтичні почуття!
Елегантний парубійко, на одне колінце став,
