Валентина Красновид
Вже зійшлися на нара́ду всі дванадцять місяців,
І по черзі кожен скаже, щось про себе пару слів.
Кожний має свою вдачу, й кожен прийде у свій час,
Тож, ми всі повинні знати, що чекає на всіх нас!
СІЧЕНЬ
Нам Осінь, панна золотава,
Красу дарує день у день.
Спесива леді, горда пава,
Мов неприборкана "Кармен"!
Не раз, прославлена віршами,
Ще ніжиться Земля в обіймах Літа,
Ще молодий пастух телят пасе.
Але, вже жалібно заплакала трембіта,
Й повітря стомлене дух перемін несе.
Ще ліс стоїть в очікуванні дива,
Навесні сніги розтали, йде зима у небуття,
По гілках живильним соком потекло нове життя.
Прокидається природа, набубнявіли бруньки,
Тягнуться уверх до сонця пагінці та гілочки.
На кленовому пагіллі вже проклюнувся росток,
Пахощі акації! За́крут в голові!
Оповили серденько, спогади сумні.
Пісню про коханнячко, соловейко-птах,
Весело насвистує, аж зриває дах!
У густому гіллячку він гніздечко звив,
Й для своєї по́дружки, пісню присвятив!
Посеред ланів широких, та живих пахучих трав,
Де гуляє тільки вітер, місяць Червень заблукав.
Весна землю розбудила, та й відходить в небуття,
Відкрив Червень "двері в літо" й засміявся, мов дитя.
Ничто беды не предвещало,
Плясали тучки над горой.
И море весело журчало
И даль казалась голубой.
Тихий вечір над землею лагідно схилився,
Повний місяць срібним сяйвом на землю пролився.
Підпалив він смолоскипом зірки́ охоло́лі,
Мерехтять вони, як свічі на небеснім полі.
Хто чув, як Літо галасує?
Воно щебече та бринить,
То верещить, то лементує,
І не вщухає ні на мить!
І делікатного естета,
Захотіла баба Галя молодого хлопа,
Вже два роки, як не стало дідуся Прокопа.
У суботу рано встала, відчинила скриню,
Як ножем, шпигнув у ніс запах нафталіну.
Як та дівка на виданні, одяг приміряла,
Нехай буде Весна! Хай буяють і трави і квіти,
Хай наш край потопає у сонмі відтінків та барв.
Ранок року весняний, до нас підійшов непомітно,
Вітер з півдня дмухнув і пастух у ріжечок заграв.
Хай дірявить промінчик на кухні тонку занавіску,
Від горя посивіла Україна,
І рветься серце у страшному сні.
Моя лебідко! Ти розправиш крила,
Не все ж тобі горіти у вогні!