Валентина Красновид
Хто там грюкає в ворота, аж з петель здіймає?
Що за лиходій зі стріхи солому зриває?
Заскрипіли старі ставні жалібно й сердито,
В пічних трубах не стихає свист несамовитий.
Так то ж Вітер, мов скажений з ланцюга зірвався,
СТОМИЛАСЯ ОСіНЬ
Закрива́ блакитне небо двоголо́вий хижий птах,
Стало дибом чорне пір"я на розгорнутих крила́х.
Зи́рка злючими очима на наші простори,
На поля пшенично-жовті, як безкрайнє море.
На високі береги та ріки бездонні,
Залетіла бджілка у пусту хатину,
Одягає матінка біле́ньку хустину.
У щирій молитві долоні складає,
І дзвін Великодній довкола лунає.
Зранку тихий вітерець розігнав хмаринку,
З Днем Народження вітаю дівчинку Іринку.
День сьогодні особливий, світлий та яскравий,
Посміхається до тебе сонечко ласкаво.
Жовтень втік, й забрав з собою шмат останнього тепла,
Бо прийшла йому на зміну Листопада вже пора.
Мовчазний він та похмурий, очі ніби в хижака,
Він зачинить двері в Осінь, в нього місія така!
Листопад вже нас підводить до тендітної межі,
Посеред ланів широких, та живих пахучих трав,
Де гуляє тільки вітер, місяць Червень заблукав.
Весна землю розбудила, та й відходить в небуття,
Відкрив Червень "двері в літо" й засміявся, мов дитя.
(гумореска)
Вже пройшли осінні свята та Друга Пречиста,
На городі у Макара усе пусто й чисто.
Дослуха́вся він до батька, що і як робити,
Щоб було всього доволі та в достатку жити.
Липень вправно та зухвало стоголо́сий взяв акорд,
Грозові дощі та спека небувалий б"ють рекорд!
Аж до дна вода прогрілась у озерах та річка́х,
Смажить він нещадно спини людям всім, що просто жах!
З Днем Народження Іринко,моя квіточко!
Ось минуло вже у тебе шосте літечко.
Будь здорова та щаслива,моя зірочко!
Голосочок твій лунає мов сопілочка!
Нехай сонечко виходить з-за хмариноньки
Спіють ягоди рясні у саду близ хати,
Стиглі яблука в траві нікому збирати.
Зажурився старий сад, зіллям заростає,
Тяжке гілля похилилось й до землі звисає.
Біля тину соняшок похилив голівку,
Тепле Літечко втікає в далеку мандрівку.
Горобці клюють зернятка запашні та стиглі,
Поки спить лінивий кіт в трав"яному лігві.
Це вже Осінь-вертихвістка до нас завітала,
