Валентина Красновид
Згущає Вітер темні хмари, і день спекотний притоми́всь,
Дощ-Музикант з небес високих вже вигляда із-за куліс.
Пригладив мокре він волосся й на сцену гордовито йде,
І Вітру-Ре́генту вклони́вшись поважно руку подає.
Покінчивши із етике́том смичок здійняв він догори,
Не заміситься глина з залізом, не вживуться вогонь та вода,
Й не знайдуть розуміння ніколи тихий мир та кривава війна.
Чорне білим ніколи не стане, не зустрінуться день й темна ніч.
Бо створився наш світ прапрадавній із розбіжностей та протиріч.
Сів на призьбу дід Панас,наливає в кварту квас.
Пісню весело співає та сусіда пригощає.
Бабця Мотря спину гне, аж відлуння з кісток йде.
Витирає піт з чола та Панаса зазива.
Ей, Панасе,моє серце! Принеси води відерце!
Треба й дрова порубати та під тином поскладати!
З Днем Народження Іринко,моя квіточко!
Ось минуло вже у тебе шосте літечко.
Будь здорова та щаслива,моя зірочко!
Голосочок твій лунає мов сопілочка!
Нехай сонечко виходить з-за хмариноньки
Спіють ягоди рясні у саду близ хати,
Стиглі яблука в траві нікому збирати.
Зажурився старий сад, зіллям заростає,
Тяжке гілля похилилось й до землі звисає.
Вже опа́в цвіт калини та липи,
Засиніла ожина в траві...
Стиглі ягідки, соком налиті,
В мою жменю стрибають самі!
Під листочком сховалась малинка,
Нам Осінь, панна золотава,
Красу дарує день у день.
Спесива леді, горда пава,
Мов неприборкана "Кармен"!
Не раз, прославлена віршами,
Навесні сніги розтали, йде зима у небуття,
По гілках живильним соком потекло нове життя.
Прокидається природа, набубнявіли бруньки,
Тягнуться уверх до сонця пагінці та гілочки.
На кленовому пагіллі вже проклюнувся росток,
Я Літо п’ю по краплі, по ковточку,
Смакую його терпкість, як вино.
Всміхаюсь кожній квіточці й листочку,
Які зів’януть скоро все-одно!
Бо, в світі, все проходить та минає,
Липень вправно та зухвало стоголо́сий взяв акорд,
Грозові дощі та спека небувалий б"ють рекорд!
Аж до дна вода прогрілась у озерах та річка́х,
Смажить він нещадно спини людям всім, що просто жах!
Літній Дощик накрапає, й все довкола оживає.
Приб’є спеку та задуху, в хату біжимо щодуху!
Згасить Дощ пухку пилюку, перетворить все в багнюку,
Вмиє яблука в садочку, наллє воду в пусту бочку.
Зранку тихий вітерець розігнав хмаринку,
З Днем Народження вітаю дівчинку Іринку.
День сьогодні особливий, світлий та яскравий,
Посміхається до тебе сонечко ласкаво.