Валентина Красновид
Лети, лети до мене, пташко!
У мене є для тебе дім!
Лети сердешна, бідолашко,
Тобі зати́шно буде в нім!
На підвіконні стоїть клітка,
Місяць Лютий. Двадцять восьме. Покидає нас Зима!
Для кого́сь вона жада́на, для кого́сь, немов тюрма.
Хто вбачає, що Зима їх заточила під арешт,
Той,три місяці нести́ме, наче в"язень тяжки́й хрест!
Ось такі є індивіди. Їм Зима - суцільне зло!
Цілу нічку завірюха звіром завивала,
Як та відьма-навіжена шабаш влаштувала.
Вгамувалася під ранок шалена стихія,
Вийшов з хати я на ганок, що за чудасія?
Кучугури на подвір"ї й снігу по коліна,
У нічну пітьму поринув стоголосий літній день,
Вже ні галасу не чути, ні мелодій, ні пісень...
Розчинилась в сонній тиші беспросвітня літня Ніч,
Лише гу́кає, тривожно, одинокий нічний сич.
М’яко стелить літня Нічка теплу бархатну постіль,
(гумореска)
Вже пройшли осінні свята та Друга Пречиста,
На городі у Макара усе пусто й чисто.
Дослуха́вся він до батька, що і як робити,
Щоб було всього доволі та в достатку жити.
Закрива́ блакитне небо двоголо́вий хижий птах,
Стало дибом чорне пір"я на розгорнутих крила́х.
Зи́рка злючими очима на наші простори,
На поля пшенично-жовті, як безкрайнє море.
На високі береги та ріки бездонні,
Як щедро нас одарює зима
Святковими та радісними днями!
Щедрівки, Новий Рік та дух Різдва
З колядками та щирими піснями!
Що ж це діється довкола? На Землі, мов справжній Рай!
Це вже Травень-живописний завітав в наш рідний край!
Нам цей місяць подарує безліч звершень та натхнень,
Й буде в нас він гостювати рівно тридцять один день!
Травень - місяць особливий! Це зеніт й вінець Весни,
У нас мрія одна:- Щоб скінчилась війна,
А світ, став без кро́ві, яскравим.
Щоб згинув, навіки, війни-сатана,
З останнім пекельним ударом!
Хай крутиться світ наш, як круг гончара,
Зранку тихий вітерець розігнав хмаринку,
З Днем Народження вітаю дівчинку Іринку.
День сьогодні особливий, світлий та яскравий,
Посміхається до тебе сонечко ласкаво.
Цілу нічку дощик лив,
Добре землю промочив.
У дворі помив доріжку,
Налив воду в пусту діжку.
Оросив город і сад,
Й соковитий виноград.
Я Літо п’ю по краплі, по ковточку,
Смакую його терпкість, як вино.
Всміхаюсь кожній квіточці й листочку,
Які зів’януть скоро все-одно!
Бо, в світі, все проходить та минає,
