Валентина Красновид
Залетіла бджілка у пусту хатину,
Одягає матінка біле́ньку хустину.
У щирій молитві долоні складає,
І дзвін Великодній довкола лунає.
Їде Зимонька на возі, зупинилась на узвозі,
Вона зо́всім не сердита, людям хоче догодити,
Розпаковує пакунки, роздає всім подарунки!
Рукавички для Тараса, теплу шапку для Панаса,
Модній Галі теплу шубку, бабці Наді дров у грубку.
Для когось Лютий злісний та недобрий,
Комусь він неприязний та лихий.
Для мене ж, він рішучий та хоробрий,
Нестримний, безрозсудний та палкий!
Бо я в цей світ із Лютого прийшла,
Ничто беды не предвещало,
Плясали тучки над горой.
И море весело журчало
И даль казалась голубой.
Знов, Літо, Зиму заміщає.
І так іде із року в рік!
Й зозуля знову нагадає,
Наскільки довгий в кого вік.
І знов, птахи в зеленім храмі,
Біля тину соняшок похилив голівку,
Тепле Літечко втікає в далеку мандрівку.
Горобці клюють зернятка запашні та стиглі,
Поки спить лінивий кіт в трав"яному лігві.
Це вже Осінь-вертихвістка до нас завітала,
Цілу нічку завірюха звіром завивала,
Як та відьма-навіжена шабаш влаштувала.
Вгамувалася під ранок шалена стихія,
Вийшов з хати я на ганок, що за чудасія?
Кучугури на подвір"ї й снігу по коліна,
Ще трохи і смагляве Літо наскоком прибіжить до нас,
Бо, до фіналу вже підходить Весни благословенний час!
О люба, подружко весняна! На тебе ж, так чекали ми!
Коли, весь світ стогнав в лещатах морозно-лютої Зими!
Була ти сонна й нерішуча, блукаючи поміж снігів,
Літній Дощик накрапає, й все довкола оживає.
Приб’є спеку та задуху, в хату біжимо щодуху!
Згасить Дощ пухку пилюку, перетворить все в багнюку,
Вмиє яблука в садочку, наллє воду в пусту бочку.
Все довкола вересніє, потихеньку дощик сіє,
Красне літо догора́, вереснева йде пора.
Звереснів осінній вечір, холод падає на плечі,
Лист сухий в траву летить, під ногами шурхотить.
Вже зійшлися на нара́ду всі дванадцять місяців,
І по черзі кожен скаже, щось про себе пару слів.
Кожний має свою вдачу, й кожен прийде у свій час,
Тож, ми всі повинні знати, що чекає на всіх нас!
СІЧЕНЬ
Липень вправно та зухвало стоголо́сий взяв акорд,
Грозові дощі та спека небувалий б"ють рекорд!
Аж до дна вода прогрілась у озерах та річка́х,
Смажить він нещадно спини людям всім, що просто жах!
