Олена Коршун
Оголена
Душа перед тобою,
Озброєна
Природною красою.
Наповнена
Ніжністю й любов'ю,
Ніколи
Тебе, мене, нас вже не буде.
Доколе
Це хвилювати мене буде?
Я не загляну в твої знайомі очі
Облиш, я прошу зупинись,
Залиш, прошу, того лишись.
Час невгамовний і летить
І завтра буде інша мить,
І будуть виклики нові,
І іншими вже будем ми.
І знову кома замість крапки,
І душу рвуть мені думки...
Від тебе лиш одні мовчанки,
Змінилася я, але не ти..
Чим далі тим усе складніше
На хвилі бути нам одній,
Зігрій мене
Від холоду зими,
Знайди лише
Мої сліди в пітьмі.
Я не далеко
Броджу у цьому світі,
Огортаючи ніжністю, теплом,
І торкаючись чола чолом,
Забуваєш, відпускаєш все,
Бо зараз є я і ти лише..
І стукіт двох сердець в тишині,
Й обійми й дотики твої,
Забуваю
Тебе чим далі швидше я,
Твій погляд, очі просто я.
Відпускаю
На волю свої почуття ,
Дивись цей світ
Не чорний і не білий,
Він має безліч кольорів.
Дивись твій світ
Затишний, дуже милий,
Він має безліч різних днів.
Давай не будемо чекати
Коли закінчиться війна
І більше будем цінувати
Всі митті нашого життя.
Давай не будемо чекати,
Коли закінчиться війна,
Щастя - до тебе милий притулитися,
Щастя - в твої обіймах загубитися,
Щоночі поруч з тобою засинати,
Кохати і від кохання розцвітати.
Ти кажеш: «Думай позитивно!»
Ти кажеш: «Просто мрій!»
Все будеш мати неодмінно,
Бо це є Всесвіт твій!!
Твої слова такі знайомі,
Пам'ятаєш блиск моїх очей,
І дощ, і теплоту літніх ночей?
А пам'ятаєш той густий туман,
Обійми, поцілунки, наш роман?
Вино червоне, все як я люблю,
Розмова тиха, вечір, дежавю,
