Майя Свириденко
О другій годині ночі
Зайшла в хату Мила.
- Де ти, моя люба дочко
Так довго ходила?
Все чекала, виглядала,
Ходила на ганок,
Як цариця Катерина
Схотіла узріти
Григорія Сковороду
Нашого пііта.
Міністри враз виконують
Царськую ухвалу
Промінчик сонечка ласкавий
Вже кличе в гостоньки весну.
Хмарки біленькі, як кораблики,
Що в морі синьому пливуть.
Дерева налились бруньками,
Вже ожива озимина,
В сніжки бавились хлоп’ята,
Володя і Толя.
Только ховавсь від ударів
За стовбур тополі.
Та попала ненароком
Сніжка прямо в личко.
Закінчиться війна
І знов чебрець
вкриє землі задумане чоло
Ми відбудуємось
Все буде краще, ніж було.
Та йде болюча пам'ять напростець
Дохідливе тлумачення
- Слухав, куме, я сьогодні
Верховную Раду.
І прийшов оце до тебе
На таку пораду:
Виступали депутати
Зайшов у хату дільничний
Сперся на одвірки:
- Чи не в тебе, бабо, «точка»
По збуту горілки?
Обвів поглядом кімнату,
- Просипайся, чоловіче,
Де таке ведеться,
Пізно п’яним причвалав
Й досі не проснешся.
- Забрів вчора до куми
Ветерани це ті –
Хто кували мечі на орала.
Хто країну з руїн підіймали
Хто сіяли хліб і косили
Відгриміли бої,
Ти залишився жити
Доля так наказала:
Хліб ростити, косити.
Спомин серце стиска,
Вночі рани болять,
Іде циган по дорозі
Дивиться – підкова,
Підняв, хоча вона і старенька
Хоча і не нова.
Зрадів знахідці і думкою
Уже багатіє.
Я кохаю Галю й Валю,
Тетяну й Агату.
Всіх кохаю, а дівчат
В селі багато.
Валя станом, як тополя,
