Майя Свириденко
Зайшов у хату дільничний
Сперся на одвірки:
- Чи не в тебе, бабо, «точка»
По збуту горілки?
Обвів поглядом кімнату,
Промінчик сонечка ласкавий
Вже кличе в гостоньки весну.
Хмарки біленькі, як кораблики,
Що в морі синьому пливуть.
Дерева налились бруньками,
Вже ожива озимина,
В сніжки бавились хлоп’ята,
Володя і Толя.
Только ховавсь від ударів
За стовбур тополі.
Та попала ненароком
Сніжка прямо в личко.
- Не пойму тебе Кіндрате,
Ти якийсь дволикий,
А іще про тебе кажуть
Ти – брехун великий
Бо начальство в очі хвалиш,
Поза очі лаєш
Прийшла баба із базару
Злюща, як пантера,
І відразу з запитанням
Кинулась до мене:
- То де ж, діду, той добробут,
Що нам обіцяли?
Дохідливе тлумачення
- Слухав, куме, я сьогодні
Верховную Раду.
І прийшов оце до тебе
На таку пораду:
Виступали депутати
Ваші роки… у вирій птиці
Їх підняли, їх не вернуть назад,
Хай би напитись з юності криниці,
Та не знайти ніяких тут порад.
Своє життя перелили у пісню,
Що живе серці вже не один рік.
Відгриміли бої,
Ти залишився жити
Доля так наказала:
Хліб ростити, косити.
Спомин серце стиска,
Вночі рани болять,
Сидить Петро на лавочці
Цигарку смакує,
Коли гляну, а до нього
Кум Іван крокує.
- Чому такий сумний куме,
- Ці пігулки, - каже лікар
Дідові Мусію
На воді треба вживати,
Тоді краще діють.
Похитав дід головою
- Сказати посмію
- Просипайся, чоловіче,
Де таке ведеться,
Пізно п’яним причвалав
Й досі не проснешся.
- Забрів вчора до куми
Як цариця Катерина
Схотіла узріти
Григорія Сковороду
Нашого пііта.
Міністри враз виконують
Царськую ухвалу
