Oleksander Dowbak
Коли опускаються руки -
Розчохляйте крила!
Викидайте зайве з кишень!
Надлишок веде до могили
лишень!
Янголи ви чи круки
Дон Кіхоти і млини-вітряки
Вибираються до наступного герцю:
Латають лопатей щити
У формі видовжених трапецій,
І підлатують старі латки по серцю,
Які ще ти
На дереві поетів поміж райських плодів
Повішених теж немало,
Їх важко часом розрізнити. Вони з запалом
прагли чуттєвих насолод в цнотливих дів,
та загалом
полишали по собі бездітних вдів.
Це був один з тих рідких днів в житті,
Коли відчуваєш себе ніби щойно вийшов на волю
По довгих роках ув’язнення.
Умовно-дострокове. Мені. Виявляється, у долі
Є версія GT.
Але й тут ми тьмяніємо та в’язнемо;
Вельми правдоподібно,
Що ми не ті, за кого себе видаєм.
Ні, ми зграбні і здібні,
І часто навзаєм,
Беремо більше ніж віддаєм,
Розуміємось краще на сріблі,
В кутку одвірка старих дверей
Ледь помітно гойдає протяг залишки павучої пряжі,
Поряд висить ключ від входу в лабіринт. Тезей
Був тут. Про що свідчить напис по цім вояжі.
Він самотужки нашкрябав короткий есей:
«Я вбив Мінотавра. Очистив свій реєстр обтяжень.
Дощ так тихо і довго шепотить
Як моляться ті, хто конче докликатись хоче до Бога.
А поміж нас є й такі, хто просто мовчить.
Мовчить і мовчить;
І за такими часто бува перемога.
Бо є вада у всіх тих розмов -
Хтось зібрав наші долі до купи
І визначив маршрут,
Щось окреслив наперед, але доволі скупо,
Достеменно виписав кашрут
Натягнув свого намету
Як в довгій сумній повісті
З вікна на восьмім поверсі
споглядатимемо руїни свого світу.
Здається, все як було: внизу торгують совістю,
вдень цвітуть квіти
і вночі зорі світять;
Наші шафи набиті скелетами,
Поштові скриньки заповнені вщерть
Забутими листами. Не золотими еполетами
Прикрашені наші старі мундири. Хвостами,
Полишеними скаженими кометами,
І зір на небі всього вже тільки чверть!
Черепахи часу долають лабіринти простору,
Розлякуючи зграї ворон на своєму шляху,
Прогризли тунель в стіні за постером
І втекли в ніч глуху
Ці шаблезубі панцерники-родстери…
Обрій схуд,
Ми були вірянами горливими,
Запеклими неофітами. Подекуди аскетами
Для свічника істини чистою оливою
Якщо йти за власними анкетами.
Та дійсне хтось зловісно замислив
Підтвердженням на вислів,