Анна Гринюк
Здалека зраду відчувала ,
а ви моє терпіння ні.
За що страждала — відстраждала ,
в той день щось вмерло у мені.
***
Марю завжди лише тобою ,
у школі , вдома , надворі .
І у віршах завжди з тобою —
будем гуляти разом на весні !
Мене ти любиш чесно , чесно ,
Дякую за любов.
Дякую за муку.
І за недосип ночей,
Й за довгу розлуку.
За добрих , хороших людей
Зима.
А за вікном літає сніг.
І день -- мов чистий
лист паперу.
Сьогодні я нікуди не піду --
Я віддаю думки паперу.
Пишу для себе —
не потребую афірмації.
Втомились критики ,
шукаючи русизми ,
неправильні інтонації...
Є люди-комети —
Їх видно одразу:
Яскраві,сміливі,
не світять — горять.
За що не візьмуться —
доведуть до ладу,
Поважати декого перестала вчора.
Жорстокі нелюди вони .
Як вас людьми називати можна ,
Коли за спиною чуєш : " Помри!? "
Назло каінам буду жити ,
Назло недругам буду цвести
Знаю — є гарні вчителі ,
які турбуються про тебе !
Нажаль , існують і такі ,
які не знають правди і про себе.
Я добре ставлюся до всіх ;
до щирих , ласкавих та злих .
Знову заганяюсь без причини.
Ти втомилася з депресії тягти.
Навіщо згадаю причини —
через які не хочу жить?
До людей не прив'язуюсь,
але вийнятком стали Ви .
Чомусь хочеться плакати ,
не від образи , а від журби.
Розлука тугою мучить —
