Віталій Золотьонков
він приємний, та тільки на погляд.
він огидний, хай прийде свій час.
він отруту вкладає у слово,
додаючи в бокал, при свічках.
Після сотні запущених стріл,
Ти навчишся лучити в ціль.
Серцю треба тисяча бід,
Щоб дивитись доросло на світ.
Вірші чекають в твому місті,
вони як і раніше скрізь.
На хмарах, чи під ногами в листі,
Ти не стидайся й нахились.
Перший промінь дарував мені подих,
Мир і світло, Доброту та старання.
Самостійність та самопошук.
Кроки в юність та виховання.
Другий промінь - Мій учитель і лікар,
…в часи тяжкого сьогодення
ми потребуємо слова
щоб пояснити справ буденність
і переконливість життя…
В моєму, смартфоні
є безліч номерів знайомих.
Та в певний час життєвих перегонів,
я не знаходжу тих,
з ким поділитися усім готовий.
Наші діти будуть інакші,
Нам здаватиметься це шкідливим.
Часом будемо їм заважати,
Впевнені, що це неважливо.
Мов піснею свого партнера звеселяли.
Мелодією серце закружили.
Слова підтримки, щиро промовляли.
Мурахами вкривали ніжну шкіру.
Килимами ранок плідно вкрито.
Все знайоме серцю, зникло.
Світ, до якого звик,
який набрид,
став приємним, ставши на поріг.
У Травня окуляри темні.
Бадьорий настрій і жага пригод.
Пропахлий одяг вогнища приємний.
Лукавий погляд, сповнений зірок.
У жовтня очі кольорові.
Піднятий воріт, капюшон.
Напоготові довгі парасолі.
Пігулок білих, щоденний раціон.
Нічого зайвого тепер,
Ніяких слів на осліп.
Все для останнього стрибка. Розгін.., бар'єр…
покину світ і досить...
Цим людям бажане - to sleep.