Віталій Золотьонков
Серед навколишніх подій,
не вистачає сил для дій.
І хто ж дає плече для кволих Мрій?
Ця справа залишається в руках Надій.
Жінкам пасує, у себе закохатись!
Стати живою, в кожну мить.
Що ранку, щиро посміхатись.
Наповнюючи красою, оточуючий світ.
Час не лікує, то брехня,
він лише пластир на руці.
Який приховує його ім’я,
й старі, тяжкі, рубці.
Як можна вилікувати шрам?
…в часи тяжкого сьогодення
ми потребуємо слова
щоб пояснити справ буденність
і переконливість життя…
...докури останю
сигарету друже.
скоро вжалять кулі
в груди твої мужні.
Може білий сніг,
заспокоїть тіло.
Я можу пояснити в сотий раз,
чому не варто, до когось наближатись.
Згадати всі моменти, що не раз,
Так болісно, вдалось переживати.
У світлі ліхтарів, немов в танку,
помітив як кружляла тінь.
Вкриваючи все ковдрою в парку
З’явилась поруч заметіль.
Чарівність півночі несла,
Нічого зайвого тепер,
Ніяких слів на осліп.
Все для останнього стрибка. Розгін.., бар'єр…
покину світ і досить...
Цим людям бажане - to sleep.
Людину втримати на завжди неможливо.
Тримати силою за руку не потрібно.
Усе в житті утворено мінливо,
як не вкладайся у події плідно.
Ми залишаємо батьків,
Дивитись в небо так приємно,
Хоча усі нагадують мені,
"гляди під ноги!!!" "будь обачним!!!"
" носа розіб'єш!!!" "не впади!!!
Шлях, потребує твердих кроків,
Вірші чекають в твому місті,
вони як і раніше скрізь.
На хмарах, чи під ногами в листі,
Ти не стидайся й нахились.
Можна стати відмінником класу
і здобути всі нагороди.
та лишатись боягузливою мразью
і морально сцикливим уродом.
Можна вивчити мови й науки,
