Mavka Jules
Надійність сну,
Приховані бажання.
І все заправду, наяву.
Реальністю — тільки лиш страждання,
Закутує мене в те полотно.
Буває так, що й відстані зближають,
І хоч як складно на душі
Життя дороги інколи рушають,
По різні стóрони Землі.
І плинність часу більше не лякає
І скільки б не жалілися на долю,
І скільки б не кричали в голос ми,
Нема причин у житті шукать неволю.
Її сліди давно в нас проросли.
І кожна мить, і кожен спомин,
it wasn't exactly
love at first sight
but it was something
like that.
the first time we spoke,
i felt it.
the empty soul of dashed hopes
still try to walk through mud of life
the roots of doubt are deeply rooted in you
you’re losing touch with real life
Лиш там, де ночі тихий подих,
Знайдеш ілюзію життя.
Проблем нема, повсюди спокій.
І ти один. Час забуття.
Подаруй мені ніч.
Розкажи мені тайну,
Покажи мені світ,
Що ховав так старанно.
Забери всі страхи,
Подаруй мені спокій.
Я стала цінувати ночі,
Моменти спогадів та снів,
Коли печуть так вільно очі
Сльозами вимиваючи весь гнів.
Я хочу описати все життя,
Розкрити тайни і секрети
Та показати, що буття —
Не більш ніж переплетені сюжети.
Я прагну зрозуміти всіх людей,
Їх вчинки, мрії та бажання,
І самосуду бути впору, коли біжиш ти вниз з гори.
Не розуміючи нічого, тікаючи від близькості біди.
Коли думки вже не належать і не цетруються в тобі.
Коли від болю тільки втома та лячний запах пустоти.
І не жевріє існування, яке приречене на смерть.
Ти приходиш додому і ховаєш портфель під стіл.
Твої мрії будують для тебе щасливий дім.
Ти один у світі зрадливих речей,
Ти — ілюзія подиху інших людей.
Твої прагнення — то слова,
А нові старання лише мара.
Я хочу бути тим, кого нема.
Щоб не лякало майбуття
І темряви цнотливий лик,
Не був би згадкою про рік,
Коли прокинувшись зрання
Ти зрозумів, що все дарма.