Mavka Jules
І скільки б не жалілися на долю,
І скільки б не кричали в голос ми,
Нема причин у житті шукать неволю.
Її сліди давно в нас проросли.
І кожна мить, і кожен спомин,
Не веди мене в стіну,
Заведи мене в поле,
Покажи мені волю,
І спокутуй недолю.
Ти приходиш додому і ховаєш портфель під стіл.
Твої мрії будують для тебе щасливий дім.
Ти один у світі зрадливих речей,
Ти — ілюзія подиху інших людей.
Твої прагнення — то слова,
А нові старання лише мара.
Буває так, що й відстані зближають,
І хоч як складно на душі
Життя дороги інколи рушають,
По різні стóрони Землі.
І плинність часу більше не лякає
Лиш там, де ночі тихий подих,
Знайдеш ілюзію життя.
Проблем нема, повсюди спокій.
І ти один. Час забуття.
Я стала цінувати ночі,
Моменти спогадів та снів,
Коли печуть так вільно очі
Сльозами вимиваючи весь гнів.
Подаруй мені ніч.
Розкажи мені тайну,
Покажи мені світ,
Що ховав так старанно.
Забери всі страхи,
Подаруй мені спокій.
Зроби мене винною у всіх своїх гріхах,
Щоб не було жаги повернутися назад.
Змалюй мене гіршою, спаплюж все, що є
Зроби мені боляче, щоб виправдати себе.
Я хочу описати все життя,
Розкрити тайни і секрети
Та показати, що буття —
Не більш ніж переплетені сюжети.
Я прагну зрозуміти всіх людей,
Їх вчинки, мрії та бажання,
Надійність сну,
Приховані бажання.
І все заправду, наяву.
Реальністю — тільки лиш страждання,
Закутує мене в те полотно.
І самосуду бути впору, коли біжиш ти вниз з гори.
Не розуміючи нічого, тікаючи від близькості біди.
Коли думки вже не належать і не цетруються в тобі.
Коли від болю тільки втома та лячний запах пустоти.
І не жевріє існування, яке приречене на смерть.
it wasn't exactly
love at first sight
but it was something
like that.
the first time we spoke,
i felt it.