Софія Афанасьєва
Я хочу потонути у обіймах,
Захлинутися ніжністю. З тобою
Не маю я підстави для спокою,
Але побачу тебе в своїх снах.
23:05
А мастер слова ненавидит тексты
И это его личностная драма
Заснуть в лесу. Покинувший окрестность
Зализывает городскую травму
Трамвайный путь почти расквасил руки
Транспортирую грусть в агонию
Разрываю блокады сердец
По обрыву схожу на колию:
Начало? Или конец?
Истязаю себя размышленьями.
Закутати серце у ковдру із льоду.
Приборкати власну втому.
Тут жалюгідні копії монстрів
Шукають шляхи додому.
Що всередині біса: ангел чи демон?
Я буду крутиться в петле бытия,
Бросаться на когти искусства.
Теряться и падать, искать свое Я.
Расцветай, человечество. Чувствуй.
00:04
Кривими лініями електропередачі
Заплющить очі
Залізний ящик
Сховати, змити
Мені мариться ім'я твоє
У іржавих тріщинах на магнітолі.
Дуже дивно, що в зорепаді
Відображається море.
Я хожу - приведение. Неприкаянная.
Проверяю телефон - там все тайное
Здесь все явное, но не точное
Все известное, и порочное
Все, что ясное - заколочено
Тело в мясо разрывает.
Все сильнее зуб скрипит.
Что от нас наш мозг скрывает?
Изнутри душа горит.
Все потребности закрыты.
Не інтегрована.
Не зацікавлена.
Втратила зір.
Річ табуйована.
Швидкість згальмована.
Он учится любить и грезит морем
Сменяет краски неба на холсты
Он держит свое чудо на ладонях
Страдает, но так любит эту жизнь.
Он убегает, прячется под камни
А мені б зупинити цей внутрішній монолог.
Залишитись у моря, хвилям віддати страхи.
Якщо розглядати змістовність цього життя
То всі ми у ньому, відверто, просто невдахи.
Про беззмістовність казати ще більш беззмістовно,
