Софія Афанасьєва
Цей вовк зголоднів, він хоче твоєї плоті.
Цілуй йому лапи, віддай своє серце і кров.
Цей вовк зголоднів. Ми самотні на ешафоті.
І тут не важливо, в котрій ти був із церков.
Думки - плацебо, виснажують душу роками,
Спростовано, знищено, бридкий кон'як.
Стоїть смітник серед витворів.
Цей світ закрутив з тебе косяк,
А ти візьми - сам його викури.
Шукати себе серед пляшок пустих,
Я не люблю вокзалы
Я не терплю прощаний
Я не люблю курить трубки
И запах сухих обещаний
Хочешь - люби черешни
Складний незрозумілий експонат
Стоїть, блищить та манить своїм світлом
Всередині - діра, а в ній - капкан
Цвяхи літають кулями в повітрі.
Складне рівняння, перемінних - шість,
Кривими лініями електропередачі
Заплющить очі
Залізний ящик
Сховати, змити
переміни зі швидкістю світла
і я зовсім тебе не знаю
тінь минулого ледве помітна
що незмінно - візьму, поміняю
Я хочу потонути у обіймах,
Захлинутися ніжністю. З тобою
Не маю я підстави для спокою,
Але побачу тебе в своїх снах.
23:05
Лицемірність і зрада,
Павутиння,
Канати,
Мій прихований жар
Проростає в золу.
Бояться - нормально.
Я тоже боюсь.
Ступенек, эмоций и смыслов.
Боюсь, что во мраке до края спущусь,
Боюсь, что сгорю. Что скисну.
самотній плющ на підвіконні
тобі розкаже, що таке зрада
коли сама природа-матір
тобі не рада
14:10
Наполовину пусте твоє серце
Б'ється, аби зупинити моє.
Музика грає, мені не вдається
Бачити правду, якой вона є.
Біля ріки у одному жакеті.
Ти моя невагомість, ти для мене - поразка
Я з тобою удвох не дійду до кінця
Декоданси натомість проривають свідомість,
Єдина помилка вбиває творця
Синє небо під грунтом, чи грунт поміж неба