Софія Афанасьєва
Не інтегрована.
Не зацікавлена.
Втратила зір.
Річ табуйована.
Швидкість згальмована.
Я хочу потонути у обіймах,
Захлинутися ніжністю. З тобою
Не маю я підстави для спокою,
Але побачу тебе в своїх снах.
23:05
На клітинному рівні розрізаю реальності
Сюжети, сценарії і персонажів
Ти можеш сказати, що тут нема радощів -
Я їх із інших світів завантажу.
Розвантаження мозку, напруження м'язів
Транспортирую грусть в агонию
Разрываю блокады сердец
По обрыву схожу на колию:
Начало? Или конец?
Истязаю себя размышленьями.
Закутати серце у ковдру із льоду.
Приборкати власну втому.
Тут жалюгідні копії монстрів
Шукають шляхи додому.
Що всередині біса: ангел чи демон?
Кривими лініями електропередачі
Заплющить очі
Залізний ящик
Сховати, змити
Мені мариться ім'я твоє
У іржавих тріщинах на магнітолі.
Дуже дивно, що в зорепаді
Відображається море.
Я осторожное и тихое «остаться».
Поправить одеяло, спрятать нож.
Я - вновь попытка в чем-то постараться.
Я стойкость в миг, когда по телу дрожь.
Я нежность и агония причала,
Я буду крутиться в петле бытия,
Бросаться на когти искусства.
Теряться и падать, искать свое Я.
Расцветай, человечество. Чувствуй.
00:04
Я хожу - приведение. Неприкаянная.
Проверяю телефон - там все тайное
Здесь все явное, но не точное
Все известное, и порочное
Все, что ясное - заколочено
Хтось не дослухає до кінця,
Хтось не додивиться до моменту,
Хтось позіхне, не зважаючи на митця,
І точно ніхто не напише коменти.
Надіслати листа вже ніхто тут не в змозі,
Тело в мясо разрывает.
Все сильнее зуб скрипит.
Что от нас наш мозг скрывает?
Изнутри душа горит.
Все потребности закрыты.
