![Океан 6#156]()
В тобі міліони прожитих світів, неймовірних, своїх та чужих.
Ти крутиш ними, кістлявими пальцями перебираєш, нині, щоб хоч один із них напʼялити на навʼязливу пустоту.
Димно в кімнаті, і дивно мені, що такі глибокі води не мають живності, а від того, їх ще цікавіше вивчати.
Або порівнювати зі своїми…
Як два океани, не зійдуться течією, та роблять кордони, бо бояться, а би боялися інші…
Але ти неймовірна. Знай це, хоч зі слів моїх, які можливо і стануть твої, навряд… не твій наряд.
