Poems by Денис Бондар

All Poems Original Poems Translations

« ‹

…

2 3 4 5 6 7 8 9 10

…

› »

Загублений світ. 6#66

Загублений світ мій, нестерпний, яскравий і недосяжний.

Крилами ворона, над лісом літаю, тебе вишукуючи.

Хриплим, звіра раненого, голосом, гукаю протяжно,

Та все більше себе гублю, у лісі цьому блукаючи.

Я був, хоч і погляд мій різкий, хижачий, таким неуважним -

Ти ж була в деталях, які оминав, себе уникаючи.

by Денис Бондар

Або навпаки. 2#151

Ти вже і забув це тримтіння в очікуванні, ніби, як в дитинстві, перед днем народження, або, коли хтось має приїхати?

Ти вже і забула, як це фантазувати, нереальні, але інколи такі цікаві і настільки банальні, смішні речі?

Ти вже і забув, коли останній раз так звінко сміявся, і морщив носик, до болі в животі і складністю вдихати?

Це все було загублено колись, вдаючись до переломної, від реальності і себе в ній - в депресію втечі…

В течії, чи проти течії?

by Денис Бондар

Паства 2#129

Колись жив без правил, читав поміж строк -

Вважав, що все знаю, вважав, що пророк.

Насолоджувався сценою, мені кричали: «ура!»,

Один раз спіткнувся - закінчилася гра.

Реабілітація - пісні наших днів.

Кого і навіщо, за собою я вів?

by Денис Бондар

За вікном. 6#72

Ти так часто сумуєш, коли я не бачу,

І л’ють люті дощі у наші вікна.

Я за твій смуток себе не пробачу,

Розлазиться серце на дрібні волокна.

⁃ Але ж ти не винен, що я сумую.

⁃ Так, але це мені не заважає,

by Денис Бондар

Є ще час 10#119

Не треба сполохувати мене,

Я прилітаю, щоб бути з тобою.

Навіть, якщо боротьба не мине -

Давай разом станем до бою.

Запекло, свіжі лікуватиму рани,

Заспокою, встривожене серце.

Денис Бондар

Пуста упаковка ліків. 4#96

Пуста упаковка ліків.

Про що ти би міг у цьому випадку дозволити сам собі подумати?

Чи для тебе все залежить саме від мого, доброго або поганого стану?

Чи готовий ти будеш, з цих двох, будь який або ніякий варіант прийняти?

Чи з кількістю слів та роздумів тут, і надії твої теж повільно тануть?

by Денис Бондар

Не знаю. 4#143

Не знаю напевно, чи в своєму я тілі… Як дивитись на світло тверезо?

За величезними окулярами - очі, опустілі. За посмішкою широченною - лезо…

Викладаю мішками з піску барикади - піском, з розбитого годинника.

Сходи до неба перетворюються в каскади, неприступного, білого піщаника.

Тоненькі пальці хрустять від напруги, як ліки, хрустять між зубами.

Моя дитина, маленька, не чекала наруги, загубилась сопілка між трубами.

Денис Бондар

Я так хочу. 6#29

Так хочу не думати лише про інших,

Не зважати на наслідки і просто жити.

Записати себе до пантеону грішних -

Від насолоди й кохання на місяць вити.

Так хочу вибирати із варіантів не гірші,

Денис Бондар

Паліндром x#140

Будь яке слово впавше з моїх уст, зараз - це буде ниття.

Тому можливо не зайвим буде, таки врешті, стулити пельку.

Я вже ніби пройшов цю гру, але чомусь тримаюсь життя -

Замислююсь застібаючи, на сорочці, пуговку в пєтельку.

Немає куди тікати, бігти, немає чого озиратись.

Клітини оновлюються кожні сім років - я вже інша людина.

Денис Бондар

Сиджу собі. 3/5#39

Сиджу собі там, де не хочу бути,

І мене так нудить від власного інтер‘єру.

Я хотів би деякі речі забути,

І поставивши свічку, віддатись її жару.

Загорнути все у грубу повсть,

103

by Денис Бондар

Не мовчи. 6/7#53

Прошу, не мовчи, будь ласка,

я слухаю, кажи, хоть щось.

Будь що, якщо хочеш - все,

що приходить у твої думки.

Все, що хвилює тебе

і що з того, сталось,

Денис Бондар

Тільки у снах 3#12

Чи міг би бути смішним? Та гумор чорніше від гіркої правди!

Вибирати між грішним й утішним - нікому не подобається гра в шаради.

Без гумору скоріше був би пропащий! І все погане могло би розчарувати.

Але сміятись зі смерті набагато краще - ніж на довге життя уповати.

Чи міг би бути лідером? Але ж так не хочеш когось вчити ходити,

Денис Бондар