Тінь ...
Четвертые сутки пылают станицы,
По Дону гуляет большая война.
Не падайте духом, поручик Голицын,
Корнет Оболенский, налейте вина.
А где-то их тройки проносятся к "Яру",
Луна равнодушная смотрит им вслед.
Не говори мне ничего, пока мы вместе.
Не жми плечами, не вздымай дугою бровь.
Какие нынче времена - такие песни,
Какие женщины - такая и любовь.
Не думал я, что ты так быстро позабудешь,
Всё то о чём в час предрассветный рассказал.
Чорним лебедем сум прилітає,
З крил скидає безладдя тривожне,
Душу рве, пам'ять вщерть вивертає,
Серце впоратись з ним не спроможне.
Чорний лебідь неспокій приносить,
Все кудись до чогось спонукає,
Не зови, я к тебе не приду,
Ты забыла свои обещания.
Без тебя наш костёр разведу,
Пусть слетаются воспоминания.
Пусть любовь закружат над огнём,
Упадут и сгорят как и не было.
І хай для мене щастя не дано,
Нехай страждати змушений до скону,
Я проживу свій жереб все одно,
До подиху останнього й прокльону.
Я все переживу що Бог послав,
Гризоти, муки, відчай, біль і сумнів,
Усі загиблі і усі поранені,
Мені перед очима йдуть в строю.
На тому й цьому світі душі зранені,
Боронять землю рідну і мою.
Усіх загиблих і усіх поранених,
Смертельна битва вирвала з життя.
Недавно тихим вечерком
Пришел гулять я в рощу нашу
И там у речки под дубком
Увидел спящую Наташу.
Вы знаете, мои друзья,
К Наташе вдруг подкравшись, я
Я не знаю чому ти до мене прийшов уві сні.
Ми ніколи в житті один одному рук не стискали.
Ти російському зрадництву відсіччю став на війні.
Ми ціною життя твого знову рабами не стали.
Воїн Світла - з російською підлістю бій ти прийняв.
Бій нерівний, кривавий, жертовний, без шансів вцілити.
Простіть мені - я повернутися не зміг.
Мені не бачити салюта Перемоги.
Війна звела в труну усі мої дороги.
Я більше не ступлю на батьківський поріг.
Від підлих зайд я рідну землю захищав.
На смерть ми билися з російською ордою,
У всі часи у всіх народів
Твердять: - "В сім'ї не без уродів",
Природа свій відбір веде
Допоки ницість відпаде.
Процес огидний та тривалий
І неуспішний і невдалий,
Зима холодна мов самотність
Приречена на тоскний сум.
Морозить душу остаточність
Не здійснених бажань і дум.
В польоті впала змерзла мрія
Ущент розбивши сенс життя.
Життя не пройдене лишилось,
Недоробив, недокохав.
В дитинстві мати часом снилась
І він їй сльози утирав.
Не знав що тим сльозам причина,
Сказати мати не могла.