Наталія Кашуба
Розбите серце не болить.
В одну трагічну мить
Все зупинилося,
Життя змінилося,
Але, здається,
Серце знову так б’ється.
Стояла край дороги приваблива криниця.
Я випила із неї солодкої водиці.
Не знала, що жорстоко вода того карає,
Хто п’є не сумніваючись, хоч дозволу не має.
Кохаючи, забула, куди й по що ходила.
Як глянула в криницю, то розсуд утопила.
Ми сміялись тоді і були аж до болю щасливими.
Ми раділи, так ніби ніколи не буде війни і цих втрат.
Ми не знали чужинців, що прагнуть ставати могилами,
Бо насильство – це їхній єдиний великий талант.
Ми не знали, що нам доведеться боротися з душами,
Я вижену з свідомості ненависну тривогу,
Прислухавшись до серця, знайду близьку дорогу.
А крила часом зраджують - безпечніше йти пішки,
Розійшлися нарізно наші дві доріжки.
Розійшлися нарізно наші дві дороги.
Ще відчутні наслідки недавньої тривоги.
Я чула, що вони не відчувають болю,
Їм зручно у клітках, не просяться на волю.
Казали: фуа-гра – смачненька страва.
Я чула й те, що в них немає права…
Рекламували: шуби зараз модні.
Брехали вчора, брешуть і сьогодні.
Почувши сумну розповідь, пораду мама дала,
Щоб мила її донечка сльози не проливала:
«Завжди керуйся розумом, що обіцяє знов,
Ти будеш геніальною, як знищиш цю любов.
А серце стане радісне, не плакатиме тихо.
Зруйнуй своє кохання, яке принесло лихо.
Життя пролетить, а воно лиш одне.
І почалось раптово, і раптово мине.
Земля не стоїть, зміни є всюди.
Ніхто не вічний, народжуються люди.
І щосекунди змінюється все.
Лиш не зміниться ніколи серце добре на черстве.
Коханий зник. Звернусь до детектива.
А він досвідчений, ще й не таких шукав,
Знайде, хоч слід у серці змила злива,
А інших він слідів не залишав.
Важка буде робота детектива,
Та він досвідчений, коханого знайде.
Мені наснились Ви... Це так прекрасно!
Я думаю про Вас, хоч Ви й невчасно
Мене зустріли в цьому світі хаотичному,
Такому сірому, буденному і звичному.
Коли Ви поруч, все навколо оживає,
Та ненадовго: чоловік чекає…
Мій потяг завтра від'їжджає,
А вітер смуток мій здуває.
Доле моя, не тікай, не тремти!
Правильний вибір мені підкажи.
Вибрати успіх чи любов?
Щастя тільки собі чи нам обидвом?
Хоч як би важко не було йти,
Я досягну своєї мети
Не тільки в мріях, а й у житті,
Бо це все, що потрібно мені.
Я дивлюсь на невтомну зграю.
У мене все чудово, справді, за винятком одного:
Я покохала охоронця, не знала, що чужого.
Образа й гнів - це почуття, які слід приховати.
Про них впродовж всього життя старатимусь мовчати.
Ні слова я не вимовлю з коханим на прощання.
Слова в такому випадку загострюють мовчання,
