Beorht Kush
блукаючи у напівтемряві
містами чужих мрійливих надій
повільно рухаючись поміж будинків
вдивлявся в чужу далечінь
а у опівнічно-осяяних вікнах
самотніми тінями рухався гнів
My eyes should rest
And so should I
I am so tired of this, at all
I want to feel alive again
At least for once
That would be nice
Мій біль в міжребер'ї is crazy tonight,
It's so fucking painful, повір мені, Глянь
Навколо все дивне, I can't cope with this,
Anymore, I need more,
Мені треба жить.
Я мрію щоб Сонце світило нам,
In the times when there were no rains,
Because they were not yet invented,
A little red spot has found itself to exist,
On the Creator’s white garment,
Amidst the unfolding of the existence itself,
In a debated reality.
Усе життя моє се
В електричці далека поїздка,
Тривала подорож звідкись-кудись,
Нескінченний потяг схилених, чужих-моїх голів,
І на кожен спекотний день, у цім потязі мрій, віконечко
Завжди закрите,
Народжений під фальшивим небом,
Ри́мами вбивати сміх,
Звичайний хлопчи́на без неба,
Зважніло свій шлях дола́.
Кроки все важчають й важчають,
Я – ти,
Я та утрачена година,
В котрій зійшло тобі із рук
Те,
Що ти немов якась дитина
Гуляла в дощ із моїх мук.
Вона образилась на мій сніг,
Що випав вчора зранку.
Це грудень, власне,
Тому і дивного немає ніц у цім,
Та все ж, образилась вона.
Знічев’я, пообіді.
Кровоносні судини міста цього
Знищують мене злісно.
Вени й артерії гублять мене
У закутках монстра величного.
Білі тільця б’ють мене,
Даючи зрозуміти
Я хотел бы родиться мёртвым,
Чтоб было мне легче жить,
Чтоб был я всегда субъективным,
Потому что мне было бы трудно любить,
Я не хотел бы быть живым,
Уж лучше быть мёртвым,
Працюю цьогоріч невпинно,
Без вихідних та відпустки,
За робочим столом щогодинно,
Та мені до вподоби це місце.
Робота тут теж мені до вподоби,
Хоч часом кортить і поспати,
индивидуальность чужих постов
идентична диванному быту
и даже диваны лажают и просят,
постой,
в то время как кошки теряют сотни хвостов
в поисках дешёвой мыши.
