Дмитро Папірник
Ховайся ти де зможеш
Стрибай ти у вікно
Я йду по тебе "любий друже",
Зустрінемось колись ми всеодно
У хвилі тих думок
Хвилини йдуть вперед
Мчать думки на зовні,
І хочеться поговорить ,
Та з ким , нема нікого,
В собі тримаємо усе,
До поки не розірве нас,
Бачу як моє життя втікає
Без щасливого фіналу
Скажу лиш тобі як всередині палає
Живу собі я не по фану
Не можу зрозуміти
А нам як завжди говорили
Прямо в очі
Усю брехню і не червоніли
Дивились – немов ми вороги
І вперто всі мовчали
Хоч палали від нудьги
Так хочеться жити без болі
Так хочеться жити без крові
Скажи мені , що є у правді
Скажи мені, де ми насправді
Час... Скільки днів у мене ти забрав
Скільки болі та страждань
Приніс із собою
Щасливих днів лише шматок лишив
Ніхто не знає біди моєї
І мрії всі згорають , як той смолоскип
готують мій останній прототип
І кожна хвиля розтягується на вічність
Хтось бачить сни , а хтось взагалі не бачить їх.
Коли ми засинаємо , усе ми забуваємо ,
Усі болі, тривоги, душевні хвороби
Сон для нас , як ліки, лікує і дає нам сили
Та не все так гладко , як здається нам на перший погляд .
Я викопав могилу собі
Був зовсім не в собі
Завтра біля неї сяду
Та зрештою я там і ляжу
Холодна земля прийме мене
Це буде, як свято
Закриваю вуха і кричу так сильно, як можу.
Не кажіть мені , що треба знову.
Хочу зазирнути у спогади свої.
Але не так сильно , там де я трішечки малий ,
Може там проблема , а може й ні.
Спочатку чи може у кінці ,
Візьми мене за руку
І відвели туди, де ховаються люди
Застигли емоції мої на безликому лиці
Усередині серце калатає
Та я стараюсь приховати біль та втрату, яку завдали мені вороги.
Холодний вітер пронизує до кісток.
Стаємо зранку, будильником чи променем ранкового сяйва.
Розписуємо плани на сьогодні.
Снідаємо або не встигаємо,
Тримаємо курс на роботу, навчання чи може в школу,
Думаємо, що кожен день змінить нас,
Проте, є невдачі, а є щасливі дні.