Ігор Шевчук
Меч Жанни д’Арк
Дзюбі Івану Михайловичу
присвячується
Скажи мені — хто ти?
Скажи собі — хто ти?
* * *
Світлані Йовенко, поетесі
і особистості, присвячується
я зараз вам скажу
Всевидіння блаженство – центр
Поема
І вигнані в ліси, в пустелі, в гори –
мислителі, поети-мудреці.
Це в якомусь столітті послухали
ви — мадригали
І злетів я і ангельську в душу —
од вітру — свічу…
А птиця любові і в’ється й блага:
«Розкриймось! Летімо!
Здіймаймось!
Любов
Вінок білярайських пісень
Матері Божій
Очі стрілись
Ударило — вдарили дзвони
Дрож
ув серце
Сонце! Отчий
октоїх!
квіти — янголи твої
свіжі янголи між нами
Падають маски — і кожен собою стає.
Падають зноски — і верба зігнутись не хоче.
Падають зорі! — з душі світло дибки встає —
В небі зійшли Твої Очі.
Ти ангел
Любі Онищук присвячується
1
Як повільно кліпає тінь
досвітня —
Може тінь ачи ніч? може сон це?
Вже добре нам глибоко помовчати…
Ще мить — і заговорять враз серця…
Рука в руці — і далі з теплих рук Творця…
У несказаннім спокої і тиші
З руки і до руки у благодаті…
Небо*
Перш, ніж побити мене і зорі,
мої люди,
подивіться: в небі
