Ірина Вірна
Муркотить на вушко і шепоче тихо
Вітер серед листя: проганяє лихо.
Прислухайсь до тиші та примружуй очі,
І прийде до тебе казка серед ночі.
Зацвітуть яскраво хмари, місяць, зорі.
не співаю пісень.
не складаю віршів.
всі чуття засинають узимку.
я чекаю весну,
як заясніє день
Я відключаю почуття
Навмисне
Так хочеться прожить життя
Корисно
Я забуваю про своє
Ти зраджуєш мене із вітром:
Тримаєшся із ним за руки,
І той тобі шепоче в вухо,
Що тільки він тебе обсипле квітом…
Я можу жити інакше:
розплесканою на асфальті калюжою...
причаївшись на небі легкою хмариною ...
припорошити землю градом колючим ...
Звернись до Бога, помолись.
Важка хвилина, роздуми тужливі...
Тримайсь за віру, як колись
За руку мами - ще дитиною.
Сповідайся перед собою,
Коли ти був, цвіли ромашки і тюльпани.
Коли ти був, співали солов'ї.
А зараз - квітнуть хризантеми,
А зараз - плачуть мріями дощі.
Коли ти був, бандана яскравіла на чолі,
Ти читаєш
Чужі вірші
І співаєш
чиїсь пісні.
Де твої особливі,
Покажи мені щось нове!
Звільни від роздумів і розпачів,
Затягни в байдужі потреби,
Ігноруй волання та оклики.
Негайно покажи щось цікаве!
Дарує Бог нам замість снігу дощ...
І це у рік війни - під рік Новий.
Мабуть, він хоче, щоб усе засіяне зійшло,
І не було б зими ...
А щоб одразу - квіт яскравий, весняний!
Колись було... А, може, ще щось буде?
Ні, не з тобою. Я не повернусь.
Я буду йти собі, як ходять звично люди,
А не повзти з обламаними крильми.
Я б так хотіла раптом все забути...
Як часто змінюємось ми
У своїх мріях-сподіваннях?
Чекаємо на зміни ті,
занурюючись у страждання?
Як я змінилась за цей рік?