То хто тоді в тобі загине, коли проснуся я:
коли голісінька й незрима зцілю твої вуста?
Хто там проснеться й не заплаче, і руку не подасть,
відмовиться від молитов, від слів і від причасть?
То хто це буде із просоння, як ніжний спів верби,
вплітатися видінням наскрізь із голої води?