Юлія Оліяр
боже, якби ти вмів говорити…
якби розуміла я твою мову
якби…
то б і я з тобою заговорила
бо вся ця краса що сьогодні для мене
то твої слова
як ми будемо любитись коли переможемо
і купатись в тій любові стільки скільки зможемо
кожне серденько найменше буде пам’ятати
як впаде пуста голівка з останнього ката
ми засієм землю нашу барвами-квітками
буде з нами цілий всесвіт буде Бог із нами
розкажи мені що таке та гуманність
я передам розстріляним в Бучі
їх мабуть саме це там і мучить
весь час лиш думають про толерантність
шкода що думки росіяни в них вкрали
і прострелили кулею тіло
Наш хліб палає полум’яним горем.
Знову колесо історії спинилось.
А що змінилось?
Зерна пшениці проростають болем.
Тендітні очі колосків – у попіл.
Лечу понад пекельним українським полем:
покажи мені справжнє своє обличчя
не ховайся за іншими такими ж як ти
я є вільна і довго йшла до цієї мети
а хто ти?
погрожуєш вдарити вкотре по Києву
так ніби всіх звірств твоїх не було там
Серце – гранат. З спокусами, без ґрат.
На когось каже друг, на когось брат.
У такт знов б’ється об заклад,
боїться, щоб не було втрат.
Наче бідніє тугою в стократ,
але то тільки ніч веде парад.
у ві шах захова ись миші
украли р ми й шма ок тиші
укр ли ритми і слова
раз дв і вірша вже
ви дуй сам що м ло бути
на т х місцях де бу и букви
Сонце заходить за обрій багряний
Вітер тихо колише Країну мою
Ненечко рідна я ще не сплю
тихі подихи Ночі тривожні такі
знов потвори гризуть нашу Землю і нас
кожен день віддзеркалює минулий час
зміни це час коли найбільше боляче
бо звичний стрій весь зводиться нанівець
помирають люди
нажаль лиш за ними вмирає терпець
і твориться нова історія не тьмяна а сонячна
зміни це час коли ломить руки і ноги
Зливається весь всесвіт в одну мить
і перевтілюється в птаху-вічність:
одне крило то день, а інше ніч.
Пливе вона пронизуючи долі
і розсипає зерна часу, що ростуть
лише на мить вкорі́нившись в долоні.
а ми з тобою тут все ж випадково
творити
рити
ти
могти
змогти
початок завжди має свій кінець
початок це матір смутку й прощання
і хоч би які не творив намагання
загасне колись і твій пломінець
прощання завжди є новим початком