Королева Гір Клавдія Дмитрів
Незвичне колесо життя –
Його крутімо, як фортуну,
Воно дарує почуття
І зачіпає диво-струни.
Воно все котиться кудись,
Само доро́гу обирає.
🌿🌿🌿🌿🌿🌿🌿
ПОСТУЛАТ ЖИТТЯ
Ні перед чим в житті не зупиняюсь,
Життя ламало, але я стою́,
Як щось роблю́, то ні за що не каюсь,
Неначе гною, трупів на землі́,
Ординських звірів, що на нас напали.
Гнилі бездушні кляті москалі,
Це вам за всіх, кого́ ви повбивали.
Та цю орду ніхто не забира,
У кожного осінь своя,
У кожного свої простори,
У когось – ще й літо буя…
Чому все по-різному доле?
У кожного барви свої,
Плоди кохання хочу я зібрати
Й сховати їх у серці навіки́.
І їх ніко́ли звідти не виймати,
Та й щоб до них вели́ усі стежки́.
Плоди кохання я візьму́ в оха́пку,
Ні крихти щоб ніде́ не розгуби́ть.
Дорогі друзі, від початку повномасштабного вторгення рашистської орди в Україну, вперше творчим дуетом у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Стефанії_Терпеливець народилась болюча композиція "#НІХТО_Й_НІКОЛИ_НЕ_ПРОБАЧИТЬ".
Перемоги нам та мирного неба над головою!
З теплом і любов'ю Ваша Королева Гір Клавдія Дмитрів
😥🇺🇦😥🇺🇦😥🇺🇦😥🇺🇦😥😥🇺🇦😥🇺🇦😥
НІХТО Й НІКОЛИ НЕ ПРОБАЧИТЬ
На нашу землю по́кидьки напали,
Щоб знищити й в вогні́ її спалити,
Потво́ри ці доро́гу віднайшли,
Щоб нас, вкраїнців, в кро́ві потопити.
Лягає в землю славний наш народ,
Тарабанили краплі дощу по вікні
І по жовтому листю дзвеніли,
А відлуння його чули всі вдалині.
Ті краплини спочити летіли.
Я НЕ ЗНАЛА
Я не знала, що вмію кохати,
Я не знала, що вмію люби́ть,
Я не знала, що вмію чекати,
Але знала, що в серці щемить.
Я не знала, що доля дарує,
Ру́ки, що виборюють свободу,
Зброю, що тримають день і ніч,
Біль і гордість нашого народу,
Смерть все зустрічають віч на віч.
Я, зазвичай, дивлюся у вікно,
І бачу в ньому різних перехожих.
Майнула думка: «Чи в душі є дно
Й чи безліч душ є між собою схожих?»
Немов мурахи, люди з висоти,
Дрімає білий ліс під сніжним оксамитом,
Йому постійно сниться один і той же сон,
Що в зе́лені він то́не і нею оповитий,
Й весна дзвінкоголоса взяла́ його в полон.
Дрімає білий ліс, а хочеться буяти,