Королева Гір Клавдія Дмитрів
ФРОНТОВІ ЯНГОЛИ
( Присвячується всім медикам на фронті )
В халати білі медики вдягались,
Та в комуфляж вдягнулись в бліндажах,
Неначе гною, трупів на землі́,
Ординських звірів, що на нас напали.
Гнилі бездушні кляті москалі,
Це вам за всіх, кого́ ви повбивали.
Та цю орду ніхто не забира,
У славний Конотоп орда зайшла
І в повну окупацію узя́ла,
Підступно на світанку підійшла
Й позиції усі там позаймала.
Та ви́стояв цей красень у борні́,
Немов кохану, зброю обіймає
Кожнісінький вкраїнський захисник.
Нема умов – на це він не зважає,
Сміється й каже, що до цьо́го звик.
Бере́ до рук, цілує, як кохану,
Ми з України, друзі, всі,
Вона буяла у красі,
Та ворог неньку став палить,
Вона і нас усіх болить.
Болить душа́ за рідний край,
Нам, Господи, СОБОРНІСТЬ збережи,
Не дай орді нас знищити, Всевишній,
І шлях до ПЕРЕМОГИ нам вкажи,
Прости за те, що на землі́, ми грішні.
І сьогодні, і завтра щось буде не так,
Догодити усім ти не зможеш,
В немилість впадаєш тим людям відтак
І себе за це думкою гложеш.
До вподоби ніколи не буде усім
Голодний тридцять другий рік,
А далі – тридцять третій напослідок.
І досі ми не знаєм жертвам лік…
Господь зоставсь один-єдиний свідок.
Страшні роки… Чому ж вони були?
Чому це сталось саме в Україні?
Багато місій в кожного в житті,
Одна із них – мистецтву послужити,
Вона – красуня, наче в вишитті,
Життя із нею марно не прожити.
Мертвими кроками ходить війна,
Всюди сліди залишає,
Нею керує лишень сатана,
Міри ні в чо́му не знає.
Де взя́лись о́рки, ті злочинці кляті?
Чому́ їх карлик всіх до нас послав?
Вони вбивають нас у нашій хаті,
Наказ такий страшний рашист віддав.
А всі вони, неначе безхребетні,
Госпо́дь створив і світ й красу,
Щоб ми могли життю радіти,
Ще й дав нам Божую росу́,
Яка вмивала трави й квіти.