Королева Гір Клавдія Дмитрів
"Чекаю сина із війни, -
Сказала, плачучи, матуся, -
Про нього за́вжди бачу сни,
Його я втратити боюся.
Вже не тріпоче листя на тополі
І голі кіски у берези розплели́сь,
Й пшениці вже нема на жоднім полі,
Та й жайворонки вранці в спів не завели́сь.
Лиш миші бігають в пустому полі
( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «МОЛЮ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ» )
Тримаю вервичку в руках…
Молитва, біль, думки́, Вкраїна,
Дрімає білий ліс під сніжним оксамитом,
Йому постійно сниться один і той же сон,
Що в зе́лені він то́не і нею оповитий,
Й весна дзвінкоголоса взяла́ його в полон.
Дрімає білий ліс, а хочеться буяти,
А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Люблю́ її рідненьку над усе,
За неї цвіт в боя́х із орком гине,
Любов ця перемогу принесе́.
Не можна нашу неньку не любити,
ЧУБИНСЬКИЙ-fest, на інші він не схожий,
Зібра;лися на нього знову тут,
І кожен показать талант свій зможе ,
Чубинському цим шану віддадуть.
Чудова фестивальна атмосфера,
Роки летять і Вас торкають
Своїм невидимим крилом,
Життєву пісню Вам співають,
І срібло сиплють над чолом.
А кожен з них є особливим
Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що в нас війни́ нема,
Не означа, що більше не вбивають…
В обі́йми взя́ла нас усіх пітьма́.
День уроди́н у кожного бува,
І цьо́го дня щороку ми чекаєм,
З ним мудрістю життя нас напува,
Й щоб він прийшов, ми Го́спода благаєм.
У бідного й багатого він є,
І в сад, неначе пта́ха прилітає,
Дай нам, Боже, ПЕРЕМОГУ,
Забери усю тривогу,
Хочем в мирі дальше жити,
Україну відроди́ти.
Прожени орду прокля́ту,
(На мелодію пісні "Розпрягайте, хлопці, коней")
Розпрягай вже, бацьку, коней –
Ми не будемо орать,
Бо збирається країна,
Як фашиста, розпинать.
Пропахла ворогом вже шапка,
І комуфляж увесь пропах,
Тобі бува нестерпно важко,
Й не за́вжди спокій бачиш в снах.
