Королева Гір Клавдія Дмитрів
🌿🌿🌿🌿🌿🌿🌿
ПОСТУЛАТ ЖИТТЯ
Ні перед чим в житті не зупиняюсь,
Життя ламало, але я стою́,
Як щось роблю́, то ні за що не каюсь,
Не про любов на часі є писати,
Не про кохання світу голосить,
Та хочу Вам єдине я сказати,
Вкраїна-ненька буде вічно жить!
"Чекаю сина із війни, -
Сказала, плачучи, матуся, -
Про нього за́вжди бачу сни,
Його я втратити боюся.
Що знову хоче та орда?
Невже свої́х земель їй мало?
Чому́ на нас її хода?
За що нас горе це спіткало?
За що це сунеться на нас?
НА БОЛОТА́Х БАВОВНА КВІТНЕ
На болота́х бавовна квітне,
Радієм з цього ми усі,
Бажання наше заповітне –
Щоб квітло все в усій красі.
Чому́ такий плакучий березі́ль
Так хочеться для світу розказати,
І ворог нас узяв собі́ за ціль,
Чому́ із горя посивіла мати.
Творців прекрасного багато,
Які красу вміють твори́ть,
Творіння кожне, наче свято,
Й бажання творчості горить.
Красу твори́ть вміє природа:
І сонце, й вітер, і мороз.
До Перемоги нас Госпо́дь живе,
Болючі і виснажливі ті кроки,
В важких потугах, та вона прийде́,
Бо сьогодення в нас таке жорстоке.
Жахливі рани і нестерпний біль,
Під Кру́тами в цей день відбувся бій,
В січневий день, засні́жений, з морозом,
Розстріляно, убито безліч мрій,
Там кров лила́сь, а не дощі, мов сльози.
Розстрі́ляно під Кру́тами в цей день
Мертвими кроками ходить війна,
Всюди сліди залишає,
Нею керує лишень сатана,
Міри ні в чо́му не знає.
Незвичне колесо життя –
Його крутімо, як фортуну,
Воно дарує почуття
І зачіпає диво-струни.
Воно все котиться кудись,
Само доро́гу обирає.
Рідна моя мово, пісне солов’їна,
Ти в моє́му серці житимеш завжди́,
Житиме з тобою рідна Україна.
Рідна моя мово, всім в серця прийди.