Королева Гір Клавдія Дмитрів
(На мелодію пісні "Розпрягайте, хлопці, коней")
Розпрягай вже, бацьку, коней –
Ми не будемо орать,
Бо збирається країна,
Як фашиста, розпинать.
Росте трава від сонця і дощу,
І, звісно, не від блискавки і грому.
Можливо я багато що прощу́,
Та чи забуду – це вже невідомо.
Простити можна… Може й не усе,
Та з пам’яті ніщо́ не витікає,
Відчулась казка скрізь осіння,
Яка до себе кличе нас,
Прекрасні в осені творіння,
Калини вогник не погас.
Горобина́ забагрян́іла,
Всевишній, Україну вбережи,
В молитві я звертаюся до тебе,
І ворогові шлях його вкажи,
Війни як хоче – хай провадить в себе.
У МИРІ хоче Україна жить,
В крижаному царстві місто потонуло
І усіх за руку в казку повело,
Тріск усього гілля птаство все почуло.
Так по всьому царстві кожного вело.
Загорнулись в кригу всі кущі й дерева,
Дорогі друзі, Вашій увазі лірично-поетична композиція "#ВБЕРЕЖИ_УКРАЇНУ_ВСЕВИШНІЙ", створена творчим дуетом "#КОРОЛЕВА_І_МАЕСТРО" у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Сергія_Ярунського. Молімось за Україну і МИР!
З теплом і любов'ю Ваша Королева Гір Клавдія Дмитрів
🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏
ВБЕРЕЖИ УКРАЇНУ, ВСЕВИШНІЙ
🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏
УКРАЇНЦІ ТРИМАЮТЬ НЕБО
🌿🌿🌿🌿🌿🌿🌿
ПОСТУЛАТ ЖИТТЯ
Ні перед чим в житті не зупиняюсь,
Життя ламало, але я стою́,
Як щось роблю́, то ні за що не каюсь,
Війна давно обрала Україну,
Чому́ ж її сягнула дорогу́?
Сягнула й зруйнувала східні сті́ни.
За що ж вона дісталася врагу?
Я, зазвичай, дивлюся у вікно,
І бачу в ньому різних перехожих.
Майнула думка: «Чи в душі є дно
Й чи безліч душ є між собою схожих?»
Немов мурахи, люди з висоти,
Виросла калина в нашому садочку
У білому цвіті, наче у віночку.
Червоні кетяги додолу звисають,
Вони калиноньку нашу прикрашають.
ПРИСПІВ
Чи прилети́ть те щастя веселко́ве?
В мої́м обійсті місце є йому,
Воно барвисте, навіть – загадкове,
Та де ж так забарилося й чому́?
В якім краю́ і де воно гуляє?
Червоне і чорне нам доля гаптує,
Вона нам готує своє́ вишиття,
І ниточку щастя пряде́ і дарує,
Та жодній із митей нема вороття.
Червоне і чорне наза́вжди єднає,
