Королева Гір Клавдія Дмитрів
( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕ ЗНАЮ Я» )
Пізнати рай в житті нам не дано́,
Та й пекла в потойбіччі ми не знаєм,
Та простелилось чорне полотно,
Війна давно обрала Україну,
Чому́ ж її сягнула дорогу́?
Сягнула й зруйнувала східні сті́ни.
За що ж вона дісталася врагу?
В обі́йми взя́ла й з них не випускає,
УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИХоче в мирі і злагоді жити!
Як позбутися всім сатани?
Які ще моли́тви молити?
Ми тримаємо небо усі,
Всі тримаємо й молим молитви,
( На мелодію пісні «ОЙ НА ГОРІ БІЛИЙ КАМІНЬ» )
Сидить орко, зачекався, ку-ку-ку,
Сидить орко, зачекався,
Бо до зброї він допався,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Творців прекрасного багато,
Які красу вміють твори́ть,
Творіння кожне, наче свято,
Й бажання творчості горить.
Красу твори́ть вміє природа:
І сонце, й вітер, і мороз.
Вкраїнський стяг – полотнище свободи,
Його шматують, топчуть вороги,
Ці кольори не змиють жодні води,
Бо в ньому сила до життя жаги.
Він майорить і буде майоріти,
БУДЬТЕ ДОБРІШИМИ
Всі будьте добрішими й світ стане кращим,
Лиш правді у вічі дивіться щораз.
Моліться за те, щоб не став світ пропащим,
Й не чули ніко́ли образливих фраз.
Звучить-звучить моя́ віолончель,
І сми́чок гладить ніжно її стру́ни.
Вона, немов красуня Мармазель,
Що покрутила ко́лесо фортуни.
Звучить вона і зовсім не стиха́,
За Мар’їнку й Бахму́т ідуть бої́,
Примарами давно міста́ ці стали,
Хоч випалені зе́млі, та свої́,
Вони знущань від ворога зазнали.
ПРОСТИТИ Й ЗАБУТИ
Росте трава від сонця і дощу,
І, звісно, не від блискавки і грому.
Можливо я багато що прощу́,
Та чи забуду – це вже невідомо.
Горить свіча, але не на Святвечір,
Горить свіча й сьогодні раді їй,
Цей вогник гріє, гріє він, до речі,
Бо йде війна на цій землі́ святій.
Заплакав вересень дощами,
Заплакав красень вочевидь,
Прощатися не хоче з нами,
Тому́ надумав сльози лить.
Усе ці сльози омивають,