Королева Гір Клавдія Дмитрів
Щоб ви усі, тварюки, поздихали
За те, що руку ви на нас підня́ли!
Смердючії убивці ви, раschиsти,
Вам мариться Бандера і нацисти.
Кружляло листячко, кружляло,
Лунала му́зика вітрі́в,
Що ляже ки́лимом – вже знало,
Музи́ка з скрипкою присів.
А листя грати все благало,
Яка доба, а звісточки немає,
Нема дзвінка… до цьо́го ж за́вжди був,
А мама на ту звісточку чекає –
Це з перших днів війни́ синок збагнув.
Нема дзвінка, думки́ взяли́ся роєм.
А я всміхаюся крізь сльо́зи
Й ніщо́ не можу з цим зроби́ть,
В душі́ рипля́ть ще й верболози,
А думка крутиться й летить.
Сльозини падають, як ро́си,
Стікають, наче потічки́,
Багато місій в кожного в житті,
Одна із них – мистецтву послужити,
Вона – красуня, наче в вишитті,
Життя із нею марно не прожити.
( На мелодію пісні «ОЙ НА ГОРІ БІЛИЙ КАМІНЬ» )
Сидить орко, зачекався, ку-ку-ку,
Сидить орко, зачекався,
Бо до зброї він допався,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.
Голодний тридцять другий рік,
А далі – тридцять третій напослідок.
І досі ми не знаєм жертвам лік…
Господь зоставсь один-єдиний свідок.
Страшні роки… Чому ж вони були?
Чому це сталось саме в Україні?
КРОВАВИЙ ПОТЯГ
Ось знову вдарили потвори,
Життя забравши у людей,
Прине́сли знову біль і горе…
Коли ж не бу́де в нас смертей?
(На мелодію пісні "Розпрягайте, хлопці, коней")
Розпрягай вже, бацьку, коней –
Ми не будемо орать,
Бо збирається країна,
Як фашиста, розпинать.
Народ Вкраїни точно не пробачить,
Й Госпо́дь їм то́го, звісно, не прости́ть,
Не каїться нелюдство це бидляче,
Прийшли усе розтро́щить, розломи́ть.
Життя забрали не́люди ці кляті
Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що в нас війни́ нема,
Не означа, що більше не вбивають…
В обі́йми взя́ла нас усіх пітьма́.
Нема в ординців тих ракет,
Які убили б нашу віру.
Для вбивців ми -пріоритет?
Ми на життя даєм офіру!