Королева Гір Клавдія Дмитрів
Чи прилети́ть те щастя веселко́ве?
В мої́м обійсті місце є йому,
Воно барвисте, навіть – загадкове,
Та де ж так забарилося й чому́?
В якім краю́ і де воно гуляє?
Напевно кожен грішний на землі.
І звідки ж ті гріхи щораз беру́ться?
Їх птиці не приносять на крилі́,
Й самі́ птахами в вирій не верну́ться.
Чи кожен усвідомлює гріхи?
(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ЗІТРЕМ ОРДУ»)
Зітре́м орду й не пошкодуєм,
Вони не гідні в світі жить,
Вкраїну-неньку відбудуєм,
За неї в нас душа болить.
ШЛЯХИ, ТРИВОГИ Й МІРКУВАННЯ
У кожного власна доро́га,
У кожного власні шляхи́:
У ко́гось – доро́га до Бога,
А в ко́гось – збирати гріхи.
🌿🌿🌿🌿🌿🌿🌿
ПОСТУЛАТ ЖИТТЯ
Ні перед чим в житті не зупиняюсь,
Життя ламало, але я стою́,
Як щось роблю́, то ні за що не каюсь,
Яко́сь в селі одно́му
Зайшов моskаль до хати,
Зайшов гучніше грому
Й почав скрізь заглядати.
Ходи́ть став по будинку,
Здригнулася, заплакала Вкраїни,
Роки́ тече її невинна кров,
Поставить рідну прагнуть на коліна,
У браму неньки не́люб увійшов.
Входи́ть став так, неначе він господар,
Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,
За неї ідуть з ворогами на прю,
За неї героїв ординці вбивають,
За неї рідненьку ми з вами в строю́.
НАПЕВНО КОЖЕН ГРІШНИЙ НА ЗЕМЛІ
Напевно кожен грішний на землі,
Свої гріхи відмолює й збирає.
Гріхи бува великі і малі,
І ними душу кожен убиває.
Не можна мати друзів серед тих,
Хто лицемірить повсякденно в очі.
Нема серед людей ніде святих,
Та безліч тих, хто нам брехню торочить.
Немає більшої нава́ли,
Як та орда, яка прийшла,
На цій землі їх не чекали,
Та ця мерзота нас знайшла.
Раschиsти – не́люди ввірва́лись
Коріння роду є з споконвікі́в,
Без нього роду ані дня не жити,
Душевний в ньому чуєм переспі́в,
Й Госпо́дь поможе долю простелити.
Коріння роду все переплело́сь,