Ілля Кукало
Пройшовши сотні кілометрів
На землі безкрайніх берегів
Втома не буде зі мною
Коли я дивлюсь на нічне небо,
Я не бачу жодної зірки,
Але варто мені подивитись у твої очі,
Я бачу в них цілий всесвіт.
Якщо кине мене у жар
Буду червоний і йтиме пар
Дай мені свої холодні руки
І в мить зникнуть ці страшні муки
На улице полных сердец,
Мое приковано к тебе.
Ты — мой огонь среди холодных лиц,
Мой вечный свет в ночной темноте.
Якби можна було, кохання порівняти
Усіх було чи до неба чи до раю
У цей натовп, не впишусь ніколи я
Моє кохання до тебе, нічим зрівняти
З твоїх очей текли сльози, немовби рікой
а я їх обрежено витирав своєю рукой.
Ти тремтіла від страху, через пережите горе
а я тебе обійняв і сказав: "Все буде добре"
Она дарила мне любовь,
Которой раньше я не знал.
И подарила опыт горький,
Которого я не желал.
Скуштувати всі страви у світі
Твої губи будуть смачніші
Спробувати усі парфуми на землі
Твоє волосся пахне сильніше
Побачить усі зірки на небі
Твої очі покажуть мені більше
Зустрілися ми з тобою спонтанно
Ініціативу спілкування прийняла ти
І я, як маленький розгублений хлопчик
Наївно повірив тобі
Твої голубі очі, були як чисте небо
your blue eyes
are like a paradise,
your eyes hit my heart,
you became a light in my dark
