Лана Краска
а коли вона починала все спочатку
поруч інколи ввижались нові горизонти
і тоді - від заходу сонця і до його світанку
вона самовіддано штурмувала фортеці й окопи...
а їй , такій тоненькій у місячному промінні
прозоро-ефірній до сонця навпроти
хотілось єдиного - його сильних обіймів
кохання й шаленства нові горизонти
за темною ніччю приходить світанок
окрасою серця він служить для нас
і хто ну хоч раз вийде вранці на ганок
не зможе забути цих дивних прикрас
і ось за хвилину ранковая зоря
заллє своїм світом півнеба. Блакить
вона починала ненавидіти відстані
і кляті життєві обставини
кілометри
маршрути
для неї здавалися пеклом
не раєм
вона і він
завжди ніколи
разом
між ними постаті людей і барикад
між ними відстані , автобуси , маршрути
й питання - ти кохаєш мене ?
а бачиш - он там крокує вона
вона не змінилась , хіба що на трохи
такою ж різкою лишилась хода
і час уберіг , не додав нових зморщок
ті зміни на трохи - то новий парфум
вона руйнувала всі правила і стереотипи
не слухала жодних порад і філософських докладів
уперто й власноруч
океани перетворювала на хмари
а ночами та ранками
гаптувала стяги
а тиші не бажалося
мовчання для самітників
розмова ж не для кожного
для впертих оповідачів...
а що буде далі - не знали , шукали
питання не має лишатись без відповіді
початок і старт , фінал і завершення
між ними ж то що ? шукання й надії...
прозора чиста намистиночка роси
немов душа в маленької дитини
подібна чимось до солоної сльози
але ж упала із небесної царини
ніщо не світиться у ній - ні радість , ні печаль
вона кришталь гірський - холодний і блискучий
улюблена цифра - шість
улюблений колір - чорний
за щастя сказати "мій"
і чути "моя" до скону...
а ввечері
коли спрацьоване вічністю місто
навіть і не думало відпочивати
а світло тисячі ліхтарів
перегукувалось зі світлом автомобільних фар
він і вона - двоє