Лі На
коли в ріднім домі немає тепла,
немає й тут щастя, любові, добра.
коли рідні люди , немов вороги,-
лиш сірий туман та в спину ножі…
та ниє під серцем та рана страшна,
немає тут ліків, одна лиш стіна,
Я так радію, повертаючись додому,
Завжди є той, хто тут чека на мене,
І рідний дім – він затишний, він – мій,
Завжди для мене відчиняє двері.
Ось бачу, я в’їжджаю в своє місто,
Вітає мене біла-біла церква,
А він обрав таку, що має душу,
Просту і милу як та пісня лине..
Він покохав її за очі сині-сині ,
І за вуста, такі сором'язливі..
Він знав, вона така єдина,
І з нею він по-справжньому щасливий..
Знаєш, ти нікому не потрібен,
Окрім себе.
Та ніхто про тебе не подбає,
Якщо собі ти, не потрібен сам.
Тут кожен сам за себе,
Це – життя.