N. Sh.
Домалювавши прохолодний ранок
скажи отому хлопчику "Привіт."
Нехай ти бачила його вкрай мало:
якихось шість секунд. Чи сорок сім.
Всміхнись йому, не бійся, пташко.
Це ж саме те, чого вам треба.
1. У Рози на Рапопорта
звірів була ціла когорта.
А що дуже любила,
щоб у неї входили,
то не знала Роза лиш чорта.
Віддаючись первозданному фапу
без порно та глянцу плейбоїв
із пам’яті тіло твоє витягую
як мінімальний прояв любові.
Розвалився мертвою плямою
на острові ліжка нашого
і вухом лівим, і долонею правою
слухаю, як висихає наш сік.
Я б так лежав до нього припаяний
Заплутався. Та не в волоссі твому -
між сотні інших уподобаних дівчат.
Цілую я. Та не твої долоні -
чужі повіки, губи, аромат.
І прокидаюсь я. І знову не з тобою -
Ти квіткова і ледь задимлена,
а у мене приступи голоду.
Ти майже мовчиш. Звабливо так
і між нами доторк за дотиком.
Твоя кава ще трохи і вистигне,
Я звалив би з тобою, де море і пляжі,
в будинок маленький на прибережжі,
щоб пити вино в лежаку через вечір
чи в квартиру у центрі в мегаполісній вежі.
Я утік би з тобою на якісь заробітки,
В твоєму голосі чути крихти непевності,
в кожному порусі - відгомін ревності.
Жаринкою вільно цигарка світиться.
Хрестик натільний на шиї повісився.
У кімнатному мороці підконтрольні нечемності
На підвіконні
я залишу слід
розлитою водою
із піддону у вазоні.
І мені б
не бачити тебе,
У листопаді виноград
смакує, наче після смерті подих,
як кожен доторк й кожен дотик
до одягу твого поверх принад.
Терпкий та повний стелить аромат
Закриєш очі ти і м'яко посміхнешся
в пусте вікно. Крізь нього світять зорі.
Чекатимеш мене. Вслухатимешся в шум гілок,
у гул дротів, у місяць. Були б штори -
закрилася б від ночі. Але ні.
Немає їх, і ти, урешті-решт не зможеш
Це місто із глини та вулиць вузьких,
де з кожного дому тече запах кави
і дим тютюну такий ще смачний,
як платня за жагу до мистецтва і слави.
Нас ніхто не знайде. Ми тут мовчимо.
