N. Sh.
Я звалив би з тобою, де море і пляжі,
в будинок маленький на прибережжі,
щоб пити вино в лежаку через вечір
чи в квартиру у центрі в мегаполісній вежі.
Я утік би з тобою на якісь заробітки,
Віддаючись первозданному фапу
без порно та глянцу плейбоїв
із пам’яті тіло твоє витягую
як мінімальний прояв любові.
Між твоїх ніг на мене дихало теплом,
стікало щедро слиною,
я ж розвернув тебе до себе спиною
і входив в тебе, мов кийком.
Ти не вертілась, не пручалася,
Розхитано ліхтар скидає сукню світла
на вулицю, що відблиском жовтавить,
і тіні плавно гнуться в підворітнях,
і дим блакитний пан хова за браму.
В повітрі мокро. Ожеледь розлізлась.
Повноликістю місяця
на мене дивилася,
мовчанням гуртожитка
усміхаючись.
Скільки спало ще з нами,
скільки ніжилось?
На підвіконні
я залишу слід
розлитою водою
із піддону у вазоні.
І мені б
не бачити тебе,
Дикий острове з рожевим пляжем,
легіт твоїх лісів зупиняє мій шторм.
Штурм обривається у першій же фазі,
як фразу оргазм обрізає тоненько листком.
Твої води навколо солодкаво-солоні:
Туманом починався ранок.
Густим. Він крався між дахів,
ховав у собі з мітлами панянок
і тихо кутав сонний двір.
Тоді я бачив тільки вежі,
Ми трахнемось з тобою в парку,
ми будемо обоє напідпитку,
і я, залізши тобі в майтки,
легесенько тебе там вщіпну.
Ти зойкнеш, налякаєш птаство,
Брехав собі, що більш ніколи
я не просякну запахом твоїм.
Гадав, що зникне він, втече з тобою,
і ліжко вивітрить, і стіл.
Наївно вірив, що пішовши
всі згадки-спогади візьмеш,
В твоєму голосі чути крихти непевності,
в кожному порусі - відгомін ревності.
Жаринкою вільно цигарка світиться.
Хрестик натільний на шиї повісився.
У кімнатному мороці підконтрольні нечемності
Ти квіткова і ледь задимлена,
а у мене приступи голоду.
Ти майже мовчиш. Звабливо так
і між нами доторк за дотиком.
Твоя кава ще трохи і вистигне,
