Poems by Ольга Анцибор

All Poems Original Poems Translations

1 2 3 4 5

…

› »

Пріоритети

Є цінності у кожної людини,

У кожного свої пріоритети,

Красу хтось прославляє безупинно,

Її давно оспівують поети.

І профіль різьблений, і очі волошкові,

І стан стрункий, і руки лебедині,

І коси юнки ніжної шовкові,

by Ольга Анцибор

Розчарування

Я не чекаю зустрічі з тобою,

І радості від зустрічі немає,

Бо не прийшлось напитися любов’ю,

В душі моїй кохання помирає.

В твоїх очах я вже тепла не бачу

Кохання не було у нас ніколи,

Намалювала я його, неначе

Ольга Анцибор

Розмова з батьком

Тату, вставай, твоє свято сьогодні,

Грає оркестр і співають пісень,

День Перемоги – тріумф всенародний,

Зустрічей, спогадів, пам’яті день.

Йдуть ветерани рядами рідкими,

Їх усе менше і менше стає,

Жаль, що тебе вже немає між ними,

by Ольга Анцибор

Вірші як птахи

Коли життя висить на волосині,

По-іншому ти дивишся на світ.

І прагнення в душі твоїй єдині –

Залишити в житті помітний слід.

Нащадкам заповісти всі надбання,

Любов їм передати до краси.

Навчити дружбу берегти, кохання,

Ольга Анцибор

Життя

Мудрість життєва і щастя кохання,

Радість від зустрічі, біль розставання,

Сльози вдови, сміх дитини малої,

Взимку сніги, первоцвіти весною.

Осінь бурштинами листя фарбує,

Літо веселками зір нам милує,

Дівчина сонце затьмарить красою,

by Ольга Анцибор

Світло любові

Я тебе приворожила,

Я тебе причарувала.

Тобі темними ночами

Своє серце віддавала.

Віддавала своє тіло,

Відкривала свою душу.

Час пройшов, ніч пролетіла,

Ольга Анцибор

Моя Україна

Є на світі прекрасна країна,

Де мій дід народився і я.

Батьківщина моя – Україна,

Славна, вільна, квітуча земля.

Мова лагідна в нас, солов’їна,

Як джерельце дзвінкої краси,

Під вікном кучерява калина,

Ольга Анцибор

Зустрічі з тобою жду, як свята

Зустрічі з тобою жду, як свята,

Зсумувалось серце аж до болю

Я сказати хочу так багато,

Поглядом зустрітися з тобою.

Мрію я, що підійду до тебе,

Обніму легенько ,тепло, ніжно,

І прошепочу: – моє ти небо,

Ольга Анцибор

Освідчення

Кілометрів багато між нами лягає,

А між душами нашими злива рясна.

Серце плаче в розлуці, а біль не стихає,

Бо не прийде кохання квітуча весна.

Ні, не прийде весна, бо попереду осінь,

Чорнобривцями й листям багряним п’янить.

Але небо дарує нам сонячну просинь

Ольга Анцибор

Електричка наближалася до столиці. Надія нервувалася. Вона їхала на нову роботу. На жаль, відпочинок після п’ятнадцять діб попередньої роботи був зовсім коротким – лише чотири дні. Не встигла відіспатися, насолодитися тишею і знову вперед – в невідомість. Цього роза робота чекала не в Києві, а в «Царському Селі», за кілька десятків кілометрів від столиці.

Нові хазяї надіслали машину і водій вже телефонував Наді, що чекає її біля магазину «Фуршет». І ось авто з сердитим водієм вже мчить до Царського Села. За вікном пробігають чудові краєвиди, у машині зручно і затишно, а в душі жінки тривоги і страхи. «Як там буде мені працюватись, яка сім’я, чи зможу знайти підхід до бабуні?» – непокоять Надію думки. Хочеться хоч щось розпитати у водія, але він такий насуплений і знервований, що Надя вирішує його не зачіпати.