Ольга Анцибор
Хлопчик мій горобчик,
Пташенятко миле,
Якби ти дозволив –
я б тебе любила.
Стежечка-стежинка
Лісом пробігала.
Тату, вставай, твоє свято сьогодні,
Грає оркестр і співають пісень,
День Перемоги – тріумф всенародний,
Зустрічей, спогадів, пам’яті день.
Йдуть ветерани рядами рідкими,
Їх усе менше і менше стає,
Жаль, що тебе вже немає між ними,
Олександр Омельченко – ім’я це
Пам’ятає кожен, хто хоч раз
Цей поріг переступав, одначе,
Вже його немає серед нас.
Ми сумуєм і баян скучає,
Вже ніхто до рук його не брав,
Бо ніхто вже, мабуть, не заграє
Кажуть не буває між жінками дружби
Я в це не повірю, ось що вам скажу,
Якщо раптом стане тяжко і сутужно,
Зразу ж до подруги плакатись біжу.
Подруга розрадить, подруга пригорне,
Розжене подруга прикрощі й жалі.
Разом ми забудем усе лихо чорне
Життя іде, тече, летить,
Хворіють доньки, син чекає.
Як серце матері болить
Ніхто з дітей цього не знає.
Не треба знати їм цього,
Нехай живуть, життю радіють.
Вони – цвіт серденька мого,
Хлопчики-соколики,
дорогі хлоп’ята,
Як мені не хочеться,
Вас самих лишати.
Буду про вас думати,
Буду сумувати,
Привезу гостинця вам,
Жінка йде по вулиці красива,
Впевнена й легка її хода.
Жінка йде по вулиці щаслива,
Вже не юна – просто молода.
Рання сивина лягла в волосся,
Сум і радість хлюпають з очей,
В тих очах я бачу ,чи здалося
Другу добу
Дощ не вщухає
І птахів наче
Вітром вимело.
А ти ,як і раніш,
Співаєш,
Не знаю
Як тебе по імені.
Вишня цвіте біло пінно,
Землю вкрива пелюстками,
Хочу хоч на хвилину
В рідний наш дім, до мами.
Двір і батьківський ганок,
Стежка між трав шовкових,
Сонце дарує ранок
Чари синіх твоїх очей,
Як недуга з мене виходять,
І жалі безсонних ночей,
Іншу жертву собі знаходять.
Я не бачу тебе давно,
Я із снів тебе проганяю,
Хоч дивлюся в темне вікно,
Радість моя єдина,
Сонце моє ясне,
Ти — моя гожа дитина,
Щастя моє земне.
Зірка на небосхилі,
На пелюстках роса,
Очі кохані, милі,
Зі мною вперше за життя
Трапилось диво – я віршую,
Найкращі в світі почуття
Я прославляю і віншую.
Так довго десь дрімало все
В моїй душі, в її глибинах.
Слова відточені несе
