Мені знов губитись між довгими, заплутаними провулками,
Вдягатись тепліше, бо все ж таки на дворі осінь,
Пити каву і палити цигарки ментолові десь за лаштунками,
Вірити в щастя, шукати його і вплітати у коси.
Гріючись, тримати руки замерзлі в старої куртки кишенях,
Ховати очі від усіх байдужих навколо у сутінки.
І вічно за щось у когось просити прощення,
Щоб не доводилось совість ховати далеко по кутиках.