Poems by Сергій Іванів

Метелику

В тобі є частка неба понад мною
Є чистий перламутр луски форелі
Є свіжа квітка ранньою весною
Є перша крапля у сухій пустелі

В тобі з'єднались дух карпатських скель
Із вітру подихом в Одеську спеку
Захмілюєш, як свіжий пінний ель
І надихаєш в подорож далеку

Ти маєш здатність проганяти втому
А сила надлюдська в тобі тече!
Все це в твоєму поруху легкому
І в полум'яних відблисках очей

Для тебе можу слів знайти багато
Не можу лиш стояти осторонь
Лети лиш уперед! Лети завзято,
Метелик, що розпалює вогонь!

Сергій Іванів

На теплову смерть почуттів...

Хочу тобі складати вірші як раніше
Як бігав за тобою мов маля
Але нажаль і не бентежать і не тішать
Нутро і душу сильні почуття

Нам не створити штучно перепони
І не пройти разом гірських доріг...
А як же ще здолати заборони,
Збороти наш четвертий спільний гріх?

До мозку час від часу лізе думка
Схопити торбу і поринути в війну
Листа носити десь під обладунком
Листи писать готуючись до сну

Та боягуз, слабак і "не придатний"
І сотню тисяч "та" ще маю я...
Тож не піду... На дію сам не здатний...
Не бійся, спи спокійно, Янголя!

Не бійся, спи спокійно і з комфортом.
Шукай й плекай приємні ніжні дні...
Колись ми помремо вдавившись тортом,
Разом у старості, в самотньому теплі...

Сергій Іванів

Пивні мурашки

Ледь сонця спалах опромінив гай
ледь-ледь повідкривали очки пташки
Стовбурчать вусики пивні мурашки.
Повзуть. Змією вгору в'ється плай

У літню спеку не набрали ніц води
Бо з торби в кожного виблискують грайливо
Кришки живого "Павлівського" пива
Й бряжчать у ритм активної ходи

Яріють поту діаманти на чолах
І душу гріють охолоджуючи тіло
Ковтки живого "Павлівського" пива
Зворотно зрошуючи золотаво шлях

Ось той, кому нести не стало сил
Ховає при стежинці так дбайливо
Пляшки живого "Павлівського" пива
Поміж кущів і кам'янистих брил

Що вип'ють, що сховають, під кінець
На верх з собою донесуть третину
Третину розіп'ють в нічну годину
Запаси швидко зійдуть нанівець

А завтра знову вниз і знов нагору
Веселою, хлоп'ячою юрбою
Стежиною омитою росою
Гірського ранку у травневу пору

Жартуючи про давніх і вчорашніх
Тварин й людей. Їх вчинки та події
Фотографуючи цей дивний світ крізь вії
І на три дні забувши про мурашник

Сергій Іванів

ГРА

Зранку гру запустив

Навчання пропустив

Монет напозичав

І з квесту почав.

Сергій Іванів

Новорічна

Чи то дощ зі снігом?
Чи то сніг з дощем?
Зранку я іду у офіс перед святом.
Перикардом біга новорічний щем
Вже й поріг, й ялиночка строката.

Сніг паде і тане.
Тане й знов паде.
Навіва думки про каву і посцяти.
А якщо цей танок
Нанівець зійде
Налаштую ся далі писати.

Кожен прожитий рік
Додає нових віх
Кожну зжиту мить в робочій тиші
Рахує тихий клік
Мишів бездротових
Перед ювілейним роком миші

І ввижається ми
Оживають щури
Пискотять кібербожії тварі
І на книжні томи
Та на свіжі сири
Наточили свої оптопари.

29.12.2019

Сергій Іванів

Недругові

А пам'ятаєш, мріяли з тобою
Палати ясно, лапати громи?
Разом якоюсь теплою весною
Ввійти до клубу двадцяти семи

Писали вірші і пісні співали
Посвідчення палили у вогні...
Горіли разом! Ночі й дні минали...
І де з тобою, друже, зараз ми?...

З ким залишився спадок тих мелодій?
Що сталося із нами врешті-решт?
В моїй країні ти - звичайний злодій
В твоїй країні я є унтерменш.

Життя тим часом плине "мєжду прочім"
Панк тілом розжирів й душею всох
Вже й одружились... І тепер прострочим
Вхідний білет у клуб тридцяти трьох.

Сергій Іванів

Мюррею Гелл-Манну

Між глибиною світу творення

І криком чайки над морською глибиною

Одна людина з щирою метою

Одна ідея чиста до оголення

Й життя спрямоване на відкриття

Сергій Іванів

Суперсила

Людина - найвеличніша з тварин
Талантів безліч має від природи
Якщо подумати, за слушної нагоди
З ким хоч до пари може стати в ринг

Отак, передившись коміксів
В собі я став шукати суперсилу
Таку, щоб гнала легенько бісів
Щоб навіть бога! Навіть бога била!

Міркую, з ким мені піти змагатись?
На вибір в мене цілий пантеон...
Перелік, звісно, відкриває Аполлон
Та не з моїм хайлом на вроду сподіватись.

Махатись з Аресом нема дурних.
З Гефестом? - то була б дурна робота!
З Меркурієм? - Так там потрібен біг...
Мені ж сто метрів, й піна крапле з рота...

Хоч кривуватим війшов на макітру.
Хоч по землі тягну я тіло кволе.
Я викликаю на дуель... Еола!
Бо вправно вмію випускати вітри.

Сергій Іванів