I owe no explanations to anyone

Я не маю перед ким виправдовуватись

I owe no explanations to anyone

Я говорю прямо, народе мій:

я не маю перед ким виправдовуватись.

I speak clearly to the crowd:

I owe no explanations to anyone.

Моя мрія — не бачити Хінчешти,

де для когось я “циганча”,

бо людям інколи легше придумати ярлик,

ніж подивитись у власне дзеркало.

My dream is not to see Hîncești again,

where some call me “gypsy trash”,

because it’s easier for small minds to label you

than to face their own reflection.

Моя мрія — це планшет, смартфон, консоль,

бо я хочу радості, а не чужих проклять.

My dream is a tablet, a smartphone, a console —

because I choose joy, not someone else’s curses.

Моя мрія — рюкзак і ручна поклажа,

щоб піти туди, де моє життя дихає вільно.

My dream is a backpack and carry-on luggage,

to walk toward a life where I can finally breathe.

Моя мрія — цінувати те життя, яке я маю,

а не те, яке мені нав’язують інші.

My dream is to value the life I have,

not the one others try to force on me.

Я не виправдовуюсь перед тими,

для кого я “циганка”,

бо їхня образа — це їхня темрява,

а не моє ім’я.

I don’t justify myself to those

who call me “gypsy”,

because their insult is their darkness,

not my identity.

Так, у мене нервовий тік.

Так, мене чухається.

Так, ноги зводить судомами.

Так, кістки болять.

Але це не причина схиляти голову

перед тими, хто давно впав нижче землі.

Yes, I have nervous tics.

Yes, my skin itches.

Yes, my legs cramp.

Yes, my bones ache.

But none of this is a reason

to bow before people

who already lie beneath their own dignity.

Я стою.

I stand.

І я не маю перед ким виправдовуватись.

And I owe no explanations to anyone.