"Манить глибина"

Море – мене так манить глибина,

Що там насправді, невідомо.

Це місце дуже загадкове

І дивовижні всі твої місця.

Мені казали, що тебе бояться,

Це смішно, адже я тебе люблю.

І, як дитина, наче у раю,

Я, розчиняючись в тобі, тону.

Мені казали, що у морі страшно,

А я пливу все далі в глибину.

А я забула біль і боротьбу,

Своїх думок самотніх прямоту.

Люблю твоє магнітне сяйво

І дотик легких хвиль прибою.

Хвости дельфінів, що манять з собою,

І вічні зорі в небі над тобою.

Може, я колись була русалкою,

І тому з тих пір я море так люблю.

Може, я колись була морячкою,

Бо забути його більше не змогла.