"Місяць"

Місяць… Твоє проміння освітило

Мої давно забуті мрії.

І сяйвом вічним охопило

Стежину щастя та надії.

Місяць… Твоє проміння в темній ночі

Скарби мої охороняв.

Ти був запеклим ворогом щоночі,

Та ти мене і зберігав.

Місяць… Тремтіло серце ніжно

При звуках арф німих твоїх.

І вмить любов та оживала,

І оживала промениста мить.

Місяць… Мені завжди здавалось,

Що в світі сяєш ти один.

Та я раніше помилялась,

Так боляче було мені одній.

Місяць… Ти полонив мене бажанням

В надії щастя відшукати.

Ти зігрівав мене промінням

І був для мене наче мати.

Місяць… Я душу тобі відкривала

І зрозуміла істину одну.

Що ти самотній, наче Бог на світі,

І правду ти несеш свою.

Місяць… Так боляче було дивитись,

Як мрії розбиваються мої.

Та сльози я дощем розмию,

Свою надію більше не покину.

Місяць… Хотіла долі кращої собі,

Та біль забрала спогади крихкі.

І от тепер, шукаю інші я стежки,

Щоб правду свою людям донести.