Святого Миколая в Молдові

Ми святкуємо 19 грудня.

Крапка.

Не тому що хтось там у коментах бухтів,

а тому що так тримали баби, діди й земля,

яка не міняє коріння,

бо комусь приснилось, що він «правильніший за всіх».

Католики хай святкують коли хочуть —

Бог їм суддя, не я.

Але лізти в мою хату зі своїм календарем —

то вже занадто.

Це як прийти до мене додому,

відчинити мій холодильник

і ще розказувати, що я неправильно їм.

Та найкраще — коли люди,

які історію плутають із TikTok-роликами,

вчать мене «як правильно».

То слухайте сюди:

Захід святкував по-своєму,

бо над ними австро-угорщина стояла,

і вона їм свою церкву впарила,

щоб тримати в узді.

А Київ хрестив Москву,

і тримав старий календар,

бо мав власну голову,

а не позичену в сусіда.

І я це знаю не з підручника,

а з життя —

народилась 1 січня,

то вже пробачте,

календарі з дитинства вивчила краще,

ніж ви свої паролі на вайфаї.

То коли мені кажуть:

«Святкуйте як ми, бо так правильно»,

я тільки сміюся.

Так само «правильно»,

як юрист,

який не знає кримінального кодексу,

але всім радить,

як жити по закону.

Я люблю повстанські пісні,

люблю дух сили,

люблю голос, який іде з грудей,

а не з трусів.

Мене не цікавить,

хто там кого зверху чи знизу,

бо ті, хто живе в позах,

ніколи не стоять прямо.

І поки ви там міряєтеся «правильністю»,

ми святкуємо 19-го —

і душа світиться так,

що у ваших зухвалих очах

і справді має піти дим.