Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Насторожлива тиша
Перед травневою зливою
Неймовірно важлива
Бо нею пишуть листи
І ти це знаєш, і я це знаю
Щоранку прокидатися мені
Так хочеться.Хай станеться це диво,
Дарує доля нам щасливі дні.
Від мого погляду, як від вогню згоряєш,
В твоїх очах бездонних я тону,
Удвох полетимо ми аж до раю,
Плачу ли я порой? Да, я плачу.
Кручу у виска не седую прядь,
И вижу, как соль на ресницах прячет,
Свою нефильтрованную печать.
Курить уже бросила. Полно, право.
Начни рисовать или макраме.
Ти пам'ятаєш?
Була дівчинка,
з надто звичайним ім' ям,
з надто банальным життям,
з надто дитячими мріями.
Десь навіяло її
Місто, втомлене від люду, накриває тихий вечір.
Десь ховаючи у темінь сліди білі літаків.
І думки мої буденні вже готуються до втечі
до сюжетів незбагненних й неочікуваних снів.
Дійсно, зупинивши погляд, на малу якусь хвилину,
розчиняєшся немов ти у моменті всім собою.
Ти снодійне для всіх моїх демонів,
оберіг від лицемірних перевертнів.
Тебе буде завжди недостатньо,
наче літа за день перед вереснем..
Я з тобою родился справжньою
і на диво стаю трохи мужньою,
Давай підем гуляти,
поки йде війна?
У клуб підем танцювати,
Давай шашлик замутим,
There’s still that hailstorm in my heart
The ice is solid
a perfect, although temporary patch
to fill the holes in its walls
I’m feeling cold
The secondhand poem
you once wrote for me
now used to woo another lady
Boy, you’re so lazy!
If she knew the backstory,
she’d be displeased
Ми уже не потрапим до неї ніколи,
Та хіба що думками.Чи в сні озоветься
Безтурботного часу луна або спогад.
Велетенськими були дуби та ялини
І черешні смачнющі в саду у сусіда.
Як же іноді хочеться хоч на хвилину
Стріла Амура, пущена тобою,
І трепетно тепер воно так б"ється,
Горить жаданням, ніжністю, любов"ю.
А почуття, як музика казкова
Все ллються, переповнюють до краю,
І піснею здається кожне слово
В моєму храмі
підземні кімнати,
ще глибші,
ніж я вважав,
як далеко спускається вежа? –
поділ відбиває в собі небеса,
