Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Земля, земля ... Навіщо відпустила
Якщо так рано забираєш знов.
Навіщо так безжалісно згубила
І молодість, і мрії, і любов.
Чому життя людей тобі забава
Якою світом котиться війна
У люстерку річки,
Вмилися в струмочку
Дві медунки-квітки.
Чорний грак вже вдома
У рідному лісі,
Журавлі й лелеки
Я обожнюю писати діалоги
На всілякі теми в моїй голові.
Поки зайняті ходінням гарні ноги,
Мозок теж активно потребує дій.
Згадую приємні вечори,
Чому ж так важко дихати мені?
Бо розкидав кімінням щастя по дорогах,
шукав ночами в барах і на глибині,
на темних вулицях, чужих порогах.
Тепер іду по стежці з тягарем
каміння тяжкого мішок ломає плечі.
Пробач менi нашу розлуку
Твою розтоптану надiю.
Пробач німу кохання муку
I обезкриленiї мрiї.
Пробач менi мої бажання,
Безмежність ти куди ведеш мене,
Для чого з мене жертву сотворяєш,
Життя мов зірка з неба промайне,
А ти від нього щастя відхиляєш.
І радості в житті що зорь вночі,
Багато але дуже вже далеко,
Спой ему ласково,
так как чешут коту на печи, у фуфайки,
Лежащей скромно в углу, этой белой и теплой коробки.
Спой ему траурно, так не поют без повода,
неожиданный гость невпопад,
ни коту, ни тебе ни его подошвам, ни к черту!
Раздвинув атмосферу, как портьеры,
Щемит тоска, невыносимая тоска,
Я справлюсь с этим чувством, что без меры
Душа полна.
Лето
до гола раздето,
поэтами обпето,
терпко-терпко,
И всё еще жужжит,
падает в мои окна,
Країна затоплених човнів,
пустих перонів, сірих перехожих,
дома для неосвічених панів
до всього доброго ворожих.
Де злодій головний герой
Похмура осінь наступила,
Портвейну пляшку ти відкрила,
Залізла на мої коліна
І танцювала мов здуріла....
Прийшла зима, за нею сніг..
А ти до мене на поріг,
Упало слово,
слово-олово,
о главном, о заглавном ,
о сущем, не о сущем,
суетится народ,
с мыслью, за коромыслом,
