Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Сонце. сонце, сонечко,
Сонце листопадове.
Скачуть його промені,
Наче тії зайчики.
Та пізньої осені
Й в зимові завії
Іде невпинно за водою час,
і змінюють локацію амури.
З дерев старих,
які вже без прикрас,
митець незримий
створює скульптури.
Сидить мадам
Тасує карти
І сліпить мене лампа на столі
Чи може то краса мене сліпила
Просто не бачив я більш нічого в темноті
Крім краси на рівні Фреї
Минулась буря роздумів твоїх,
Ти все порозкидав догори дриґом.
З нудьги напишеш безсердечний вірш,
І злість бере, що їх вже ціла книга.
15.10.2023
Хай буде так, не милуй - хоч прости.
І нині, й повсякчас, на віки вічні -
не позбавляй мене цієї дивної мети.
Небокрайно, досхідно, до-сонячно, тихо.
Сліпий чув про схід, йшов на схід, слухав схід.
Сталевий вантаж, вороніння на лихо.
Ця ніч надто довга, їй тисячі літ.
Досхідно дивилися зорі на нього,
Як в байці Крилова –
ми винні у тому,
що поруч сусід ненажерний.
І поперек горла йому наша мова,
все лізе до нас він уперто.
Нас в темряву хоче занурити ворог –
Я пригадую рис з яблуками, що так любив з холодним молоком.
Пригадую захаращений чагарниками і дикою малиною покинутий сад із домом
До якого мене відправили.
Пригадую величезну галактику паперівок у тім саду
І як збивав їх надломленою сухою гілкою.
Віншувань найщиріші слова
Тобі, хлібодаре!
Хай від радості серце співа
Твоє і надалі.
Уже зібрано весь урожай
Твоїми руками
Була п'ятниця 15
Зараз неділя 17
Тоді я зрозумів що не потрібний був їй
Навіть зараз розумію це я
Хоча й вірити в це щось не хочу я
Швидко полюбив і ввічливим бути старався
Я опьянён восторгом больше пьянства,
что дальше слышу, выше взор веду.
Меня дурманит этих строчек яства,
я к ним невольно с трепетом иду.
Он въелся в душу, заменив собою,
