Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Так незатишно надворі,
Дощ іде зі снігом мокрим
І лягає на траві.
Та протримавсь якусь мить
Та розтанув так миттєво
І струмочком вже дзвенить,
Тривожний шум збудив мене
І мерехтіло світло.
Я думав, що це наснилося мені
Та раптом я збагнув
Що хтось стоїть за спиною .
Холодний подих вітру
усім видають квитки з відкритою датою
ніким невизначений термін у життя
аби собі не жалкувати перед стратою
я душу вкладаю у тексти, а їх — в майбуття
мій щит, мій слід, мій політ, мої вірші
я рік щаслива називатися поеткою
Нині має листопад.
Зустрічать холодну зиму
Він, здається ще не рад.
Хризантеми квітнуть білі,
Жовті також ще цвітуть.
А як прийдуть заметілі,
Ховає день моє життя.
У випивці лише одне це - забуття.
І малюнки лиш чорним олівцем , бо знаю я , що ніколи не стану митцем.
На дворі темно. Та інколи з*являється на стінах світло. Від машин. та їх там досить мало, можливо три за шість годин .
І стукіт по дахах невже це дощ?
ВІн знову відновився?
Він обійняв мене
Ніжно, ніжно.
Я тонула в ньому
Глибше, глибше.
Його руки
Сильні, сильні
У скорботі свічка догорає,
Полум'я тріпоче на вікні,
Біль Голодомору визирає
Обрисом померлих на стіні.
За мільйонами очей голодних
Правда неспростовна постає,
Як обрій при заході сонця - то мак,
Ромашка-ворожка моргнула до тебе,
Повірити просить її пелюскам.
Які наворожать щасливої долі
Та скажуть чи любить, хто в серце запав.
А півники та ще сокирки край поля,
Болею. Тридцать девять и четыре.
Лежу в кровати в неотопленной квартире.
Авария. Трубу прорвало по весне ...
Паук гуляет по небеленной стене,
Он обещает счастье в жизни принести
За то, что сети разрешил ему плести.
( из поэмы « Мцыри » )
Когда я стану умирать,
И, верь, тебе не долго ждать —
Ты перенесть меня вели
В наш сад, в то место, где цвели
— Нет круп, муки, белил осталась, — горстка…
Чем удивить, найти тебе и мне,
Хоть малый аргумент не из напёрстка.
Накинув полог на небесный свод,
Подсветки лоск убрав уютом мглистым,
Та п"янким нектаром всіх нас напува.
Вітер своїх коней вигнав на простори
І летить далеко осінь зустрічать.
А вона красуня в золотій короні,
У багряних шатах вкотре вже прийшла
Та зачарувала дивною красою
