Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Ніжин - місто особливе! Це безспірний аргумент!
Самобутнє й загадкове, місто Слави та легенд!
На історію багате, пам’ята́ ще бронзи вік!
Зда́вна, впевнено й надійно на ріці - Острі стоїть.
ми всі рано чи пізно помремо.
підемо звідси назавжди,
лиш по собі залишимо цей слід,
який мов лід, стече водою.
розтане, зникне між віків,
змішається з дощем, мов попіл,
місто завмирає,
голос не вщуха,
вона йде собі, роздумуючи,
про творця небесного зла.
серед вулиці, на проспекті
не помічаючи люті та внутрішнього нутра.
я хотів би стерти порох зі стін,
перш ніж туди увійдеш ти.
випалючи його з скарбниць,
який губила ти, без жодних дрібниць.
запах пороху не покидав мої думки,
він постійно нагадував мені сирий пістолет,
маленька душа,
що росте, не спада,
любить, чарує та діє.
її ніжний крок,
окремий різновид
шепіт дощів у надії.
кімната,
вона,
холодніє на дворі.
спокій, тиша
музика й душа.
Я ще не здався і здаватись не збираюсь.
Допоки у судинах цих пульсує кров.
Нехай я на стежках своїх багато спотикаюсь,
Та я встаю після падіння знов і знов.
І перешкоди ці завжди мені потрібні,
Братан, ти вибач за розлуку,
За те, що я зайшов у тінь.
Я пережив і біль і муку…
І говорив я сам собі: Амінь!
Усе пішло не так як треба,
Настане день, і ми з тобою
Біля каміну п’єм вино.
Піде в минуле час з журбою,
Та й сиві ми уже давно.
Ми зрозуміли, що щасливі,
Вирощуй силу у собі,
Бо твоє тіло то є храм.
Повір, не тільки для душі,
Але й на зло всім ворогам.
Забудь ти про свою печаль.
Мене спіткала нова пригода,
Я швидко зібрався й поїхав у даль.
І хоч дістала мене там негода,
Я поборов у собі печаль.
Зустрів на шляху я цікаву людину,
Чому б не сьогодні ті кроки зробити,
Що вперто й сміливо ведуть до мети.
Чому б не сьогодні життя полюбити,
Чому б не сьогодні, скажи?
Бо завтра вже може не бути.
