Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Дніпро сірий, величавий
Мов та вена на руці
Розділив на ліво й право
Всіх киян по два кінці
В тобі міць та надповага,
Зіграли у дороги пил
Під тихий дзвін машин
На колі
Залиш мене
Якщо на мить згорів
У сумнівах не відшукаєш долі
I met a monster
who said all the right words
sweet and convincing
making me believe
we had something
Залізні колії умов через прокляття
Злиденні натяки у доленосній грі
Життя зникає
Як коптить багаття
Холодним димом забива думки
Мовчанням у безвиході спокути
Чому я ніколи не можу бути першим?
Хоча би другим, мені вже буде легше,
Чому світ не сприймає те, що я роблю,
Мої старання, праці, те що я люблю!
Колись вони мене зрозуміють, буде пізно,
З теплом, те яке даруєш ти мені,
Жарко, ні, більше, я палаю у тобі,
Але воно не обпікає, воно гріє,
А також породжує мої рожеві мрії.
Рожеві мрії, де ми з тобою одні,
Гень фемінізм, геть нежіночність,
Навіщо жінкам же природня краса?
Давай сто котів і вічна самотність,
В злій дамі пропала дівчина, пропала вона...
Я тиран тих з кими маю контакт,
Я знищую їх психіку, поведінку...
З дияволом заключаючи контракт,
Останься зі мною хоча б на хвилинку.
Це мало бути моє щастя!
Доля ж мене проігнорувала,
Можливо я не тої масті,
Щоб вона мене обирала.
Залишись зі мною, щастя моє,
Світ спустів, я зостався один,
Серед ідеалів своїх же руїн,
В мене є багато хто, водночас нікого,
Навіть і те неідеальне таке слово.
Все лихе і добре — тепер нічого,
Кришталеві сльози у тобі
Голосом приниження порочне
Залишив вітрам святі гріхи
Відпустив життя промінню ночі
Гул крізь шепіт зірваних прикрас
Середньовічна містерія
У пошарпаних кріслах гульвіси
Правдиві герої
Звично шлють все до біса
Затертий папір, сірий попіл
Завіса
