Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Громкие слова? Легко! Умею.
Только им предшествен один миг...
Что во мне конкретно говорит,
Надо бы узнать, а после - верить.
Мой неукротимый эгоизм?
Я гадости сложу тебе в коробку.
Коробку сразу выброси. И только.
В коробке той рассыпались иголки,
Пропитаны обидами и болью.
Я радости сложу тебе в коробку.
Алладина пещеры Совка, с Октября,
Зряшной кровью умыты, не в дефиците...
За сто лет, что прошли мы фактически зря,
Погубили народ... за зря, в "неолите"...
Под кальсонами с буквами "эМ", даже "Жэ",
Услышь в моем голосе тихом
Дрожащую ноту усталости.
Она повторяется заново,
Как звук сообщений безликий,
Как отклик системного сбоя,
Заспраглими руками згинаю небеса, як лук,
і тільки мого серця стук,
у пострілі влучнім лунає,
хоча стріляю ніби в пустоту,
по полю перейти до тебе не встигаю,
у простирадло звук зникає,
Деякі заявляють, що ми повинні почути Донбас,
А я у відповідь на це посцяв на офіс ОПЗЖ у Маріуполі.
Донбас - це
Дмитро Донцов,
Осередки ОУН під час світової війни
Та Сергій Жадан.
Для когось це приходить швидко,
Прозріння б'є, як куля в лоб.
Комусь потрібен час та їжа,
Точніш її відсутність щоб.
Хтось плаче гіркими сльозами,
Гаряча кінчилась вода.
Червоненькі ваші личка
Солоденькі й соковиті,
Ясним сонечком налиті,
Вітамінні ягідки.
Хай смакують залюбки
Ними дітоньки малі
а смог бы ты любить уставшую..?
глаза которой без улыбки..
дождался б в жизни запоздавшую..
простил бы все ее ошибки?
нет...не смог..нужна красивая..
Як то.бути одній.коли є сім'я?
Як то.відпускати.коли кохаєш?
Як це..коли не скаже- ти не одна..
Розділю біль..не йди до краю...
Все дуже просто...серце в долоню..
А як упала.. встаєш і вперед...
Мені так хочеться уберегти вас.як в дитинстві..
Щоб сліз не було.болю і біди..
Я б серце віддала за ваше щастя...
Життя своє віддала б без жалю..
Якби могла ...вам небо прихилила...
І знов свій шлях нелегкий би пройшла..
Ось і закінчилась весна...
Я так багато пропустила..
Лише робота...а душа
Так хоче знов розправить крила..
І серце рветься так додому...
Щоб плин життя був як завжди...
