Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
За мурами Лаври
спокійно існує
в складний час воєнний
котрИй рік підряд
усім нам знайомий
скандально відомий
видихаю твоє ім’я
на втомлених губах дня
місяць в очах загубився десь
наче рядок що не збувся весь
Дівчинка з Херсону
Поїхала до табору.
Де спокійно де нема війни,
Погрожуючи власністю.
Не буде в мами доньки,
Робіть так як сказано.
Він називав її сонечко, котик
Відношення торкалось її на дотик.
Вірити фразам не було в її планах,
Правда то дія, і то було страхом.
Ненавидить запах, що стало коханням,
Чому не залишив її, це було знаком.
Чому не казали, як важко любити,
Як чинити мені, щоб були щасливі всі?
Від того що не винна людина,
Але я відчуваю біль.
Закрити діру, іншим хотіла,
Буревій емоцій здійснив помилки.
Ненависть моя коханням покрилась,
Заступили небо гілля дерев.
По обидві сторони поля бою,
Не бачиш не чуєш мене.
Слова птахи перелітні,
В комірку ховаєшся в раз.
Ти любиш сніги більш ніж мене,
З твоїх поцілунків лине дощем.
Стою на краю, тримаєш мене,
А погляд твій направлений верх.
Зроблю я крок у прірву ревучу,
Відпустиш, лиш погляд опуститься вниз.
В ночі час зупиняється.
Всі сценарії стираються ,що писав в своїй голові.
В житті там ніж в серці, біль ллється сльозми.
Темрява в зіницях пробиває проміння світла почуттів.
Кожна секунда спливає морем повітря, у відкритому вікні.
В думках постійний потік: що буде далі?
Мертвою аніж чуже жити.
Нещастя, життя в майбуттях
Не буде здобутку, буде повчанням,
Не квапся, насінину саджай
Проростає, живе, і дивиться,
Її добре поки живе.
Ви говорите це просто слова
А за ці слова саджають у вʼязниці
Ви говорите тільки правду
А на цю правду закривають очі
Не ті, не ті хто має почути
В когось не має зору в когось немає слуху, але нюх, нюх чи розум
Твій світ розумію, але стала іншою,
Змінила я погляди, і лотос поплив,
Зелений з червоним, ти можеш знайти себе, але зараз послухай мій світ:
Що якщо завтра тебе не побачу,
Що якщо більше не буде того
Що я любила, для чого пахала,
Закрила рот рукою,
Задержала дихання,
Очі відкрилися, сльози покотилися.
Я просто намагалась жити, жити в радість.
Та зламала мене битовуха, сім'я моя.
Думки про одне, не хочу далі йти.
