Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Яка вона ця жінка, що одягла фату і біле плаття?
Вона прекрасна й ніжна, як у озері латаття,
А також чиста й свіжа, як джерело гірське,
Та неповторна й загадкова, як корали, що їх ховає дно морське.
Вона – це пташка, у якої з щастя крила,
Утром даже теплее чем ночью,
Где зима., ей ли… — в тартарары.?
Дарит миру погоду сорочью:
Всем тепло., до цветочной поры.
Ночью белое золото глянцем,
В житті завжди триматись треба на плаву,
Й повторювати сотню раз до себе: допливу.
Я допливу до радості, я допливу до щастя,
Я певна: досягти мені усього цього вдасться.
Зі мною Бог, зі мною люди,
Через річку ліг
Після дощу грозового,
Що кудись побіг.
А на цьому на місточку
Та й кольорів сім,
Виграють вони на сонці,
Я закохалась, друзі, у велич горобини.
В ній ніжність мами й чистота дитини,
В ній колір крові, що тече по жилах.
Вона мене навік приворожила.
У ній життя з гірчинкою любові,
Шукає затишку й тепла душа моя,
Бо натерпілась за життя усеньке
Несправедливості й жорстокості.А я
Хотіла завжди спокою та миру,
Посидіти любила в самоті,
Думки всі викладала на папері,
Сім'я у мого мами й тата –
Весела, щира й на добро багата.
І я радію за сім'ю Красьох,
Де вісім народилось діточок.
Тісними нитками життя сплелись у вісім граней-
Она сидела одна на баре,
Выпивая вино неспеша,
Курила мужские сигары
Еле - еле, едва ли дыша.
.
Размышляя о смысле жизни,
Колисай мене вітер покірним хитанням гілок
і тужливим виттям на даху... Протяг дме у шпаринки
прихиляючи ніжно прогорнуті нині сторінки.
Тиша зрушила з місця - почула годинника крок
і спливла поміж зір, залишила стривожений мозок.
Почекайте нестримні думки! В наполохану північ
І я засинала під неї щораз.
Та скупана була постійно в любові,
У ніжності хвилях, теплі її ласк.
Коли ж прокидалась - мов сонце зоріла
Усмішка привітна та щира її.
І де б не була я, вона мене гріла
Життя – це радості, турботи і печалі,
Втім, як би не було, а жити треба далі.
І дякувати Богові за день й хвилини щастя,
Й добро робити всім і не чекати, що воздасться.
***
Ви маятник і мій реальний час,
У кожнім перехожім я ще бачу вас.
Я марю вами і ночами знов не сплю,
Бо дуже сильно й щиро вас люблю.
Ви маятник, але не мій вже час,
