Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
the empty soul of dashed hopes
still try to walk through mud of life
the roots of doubt are deeply rooted in you
you’re losing touch with real life
Лише на кордоні світів затихає вітер...
В такі тихі дні не доходять листи з того світу...
А, може й доходять, та хто їх уміє читати:
по хмарах, по листю, по гущі з ранкової кави?..
Хто їх доставляє відомо, але не точно —
Коли богу сумно, працює собі листоношею,
і вона знову діставала меч
старанно зчищала іржу та минуле
заради життя до двобою на смерть
рушала, лиш тільки почувши - готова?
її не лякали ні біль, ні тортури
Художник взяв мольберт і фарби
І вийшов в поле навесні
І найніжніші тонкі барви
Наносив він на полотні.
Душа у фахівця співала,
І він виводив вензелі:
Вечірній присмерк, наче морок опустився,
Замовкли птахи до ранкової зорі,
Мелодія чудна полилася із флейти
Це музикант творить свої пісні.
Чудові звуки линуть із віконця,
Медами розійшлися по землі,
Єлена Прекрасна найвродливіша із жінок
Божество світла і сяйва його
Сяйва сонячного
Краси що очей не відвести
Де сонце лиш відблиск
Де відблиск як пил
На дереві поетів поміж райських плодів
Повішених теж немало,
Їх важко часом розрізнити. Вони з запалом
прагли чуттєвих насолод в цнотливих дів,
та загалом
полишали по собі бездітних вдів.
Я – Піфія,
Оракул Аполлона.
Я розвіюю міфи, я
Даю правді виговоритись, нехай без мікрофону,
Нехай при неперебірливих слухачах
Від Нубії до далекої Скіфії,
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
пахне бузок
хоч би разок
перестрибнути в літо
разом з оцим
ніжним п’янким
таким чудовим цвітом
Котися
Як дорогою несеться пакетик з під морозива
Я в тобі розбачила - незлобиво ,
Те що вже котилось на мої тонкі із меду мов
В'язи
Коти - котисі кудись, тікай від мене