Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала,
А хто стрівався на шляху зо мною,
Того я щирий серденьком вітала:
«Самій не довго збитися з путі,
Та трудно з неї збитись у гурті».
1.
На півдорозі зупинивсь. І озираюсь на прожите:
там всі обличчя запеклись і погляди сердиті…
А поруч — літо: при воді танцюють сині бабки…
Не озирайся, йди, радій і не роздряпуй згадки.
Ти далі вже за них пройшов
і мов позбувся страху,
шлях до себе
в піснях
у вишневих садах
у Шевченка словах
в журливих сльозах
шлях до себе це шлях
Торуй свій шлях несамовито,
нехай противиться тобі
весь світ, мов терен кругле сито,
кидає градом у дощі.
Не шукай в нічному полі вітру,
Він уже давно о цій порі стиха.
Не чекай любові звідтам,
Де її уже давно нема.
Не питай в людей про щастя,
Люди брешуть… та дарма! –
Життєвий шлях
Колись ми всі по різному грішили
Проходили свій довгий бренний путь
Молили... допомоги ми просили
Але ніхто не хоче мабуть чуть
Шукаємо у бідах винуватих
колись сказала мені мати
“ти птиця більшого польоту”
Сяє й мерехтить зірками ясно
Та піну із парного молока
На кучерявих залишає хмарах.
Тече собі молочна та ріка,
Яка є багатьом дороговказом,Насамперед завзятим чумакам,
На їхню ж честь сузір"я це назвали.
над нами небо з хмарами й зірками
під нами трави, гори та ліси
наверх дивитись й думати : де можеш бути
дивитись вниз і знати : всі підем туди
шлях до зірок нерідко прокладають терни
Ступають важко ноги, біль пече,
неначе вовк, іде вперед - до краю.
Та воля до життя ще й досі в нім палає.
І погляд жевріє палких його очей...
Лиш скалки снів, і пам`яті тягар.
Все небо в хмарах, морок, забуття,
Надіями померлими застелена дорога,
Ні дерева ні кущика, до обрію рілля,
Тягну своє ярмо, крокуючи до бога.
Ніхто тепер, у світі ні родич, і не брат,
З неба чорного тьмяні зірки,
як раніше, летять до ставу.
Не забути і через роки
дикий степ, і у пояс - трави.
Сонцем вщент ті опалені дні,