Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Не пощастило…. Та не в тому річ,
Що думка, створена із протиріч
Безперестанно квапиться навстріч
новій невдачі.
Рядки одкровення так очі голублять,
Неначе прикраси святкових вітрин.
Скучати не будеш. Тебе не розлюблять
Цінителі слова, любителі рим.
На жаль заощадити зась на квиточку,
Відчути дотик рук і… досить!..
Так мало. Всупереч уму
Розмалювати влітку осінь,
Вдягти на очі бахрому.
Блукати в мороці туманів
Привітного раночку, любий.
Доброго ранку.
Поглянь за вікно,
там птахи вже розбурхують двір.
Срібляться у променях скупані трави в серпанку
Зима пішла й тебе забрала,
Немов із казки, в Герди Кая.
Злий жарт єхидно розіграла.
Як далі жити… я не знаю.
Весна купається в блакиті,
Душевні притупляються плачі,
Ще мозок мулять вірші непочаті.
У спалахах небесної парчі
Ледь прозирають ворожби печаті.
Де брав принади, чари, звідкіля?
Буде злива червнева і сонце крізь хмари,
Будуть стригти повітря проворні стрижі.
Будуть сни хвилювати, як дивні примари,
Буде все й заборона за межі межі’.
Буде пам’ять роїтися, схожа на бджілку,
В руці парфум з дражливо-терпким запахом лаванди.
Ти б гідно оцінив. А чи ж… настане день наш? Поясни.
Я пам’ятаю, ти не любиш аромат троянди,
Ще... обіцяв прийти із оберемком квітів від весни.
Амур устал. Но стрелы мечет,
любовью целит на "авось".
А мысли лёгкие под вечер,
не горе, если "не сбылось".
Бывает. Осень. Тихо, грустно.
Із любові лишала рам’я,
Виривала її із серця.
Убивала ночами пам'ять,
Хоч упевнена – не зітреться.
Хоронила пісні і вірші,
Сніг з гори летить лапатий
На городи, на сади,
Кучугури волохаті
Котять пух – туди, сюди.
Він не падає із неба
Сонну тишу пронизав – враз.
Що ти прагнеш осягти – в ній?
Не розтопить дивина – фраз,
Бо розлуки полотно – сніг.
Заспокоїв. Самота – з пліч,