Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Що знову хоче та орда?
Невже свої́х земель їй мало?
Чому́ на нас її хода?
За що нас горе це спіткало?
За що це сунеться на нас?
Допо́ки світ, допо́ки в ньому люди,
Ніхто́ й ніко́ли звірства не прости́ть,
Сліди свої́ орда лишає всюди,
Нам Бог поможе все це пережить.
Бажання – зло усе в печі спали́ти,
Немає більшої нава́ли,
Як та орда, яка прийшла,
На цій землі їх не чекали,
Та ця мерзота нас знайшла.
Раschиsти – не́люди ввірва́лись
У славний Конотоп орда зайшла
І в повну окупацію узя́ла,
Підступно на світанку підійшла
Й позиції усі там позаймала.
Та ви́стояв цей красень у борні́,
Як зали́шити маю я хату?
Як зали́шить подвір’я й садок?
Я не можу зали́шить це кату,
Вже розбитий, та рідний куток.
Як зали́шити можу дружину,
Госпо́дь створив і світ й красу,
Щоб ми могли життю радіти,
Ще й дав нам Божую росу́,
Яка вмивала трави й квіти.
Ой, біла голубка так прагнула волі,
Бо в пекло іти не хотіла вона,
Молилася Богу: «Рятуй від недолі,
В яку занури́ла прокля́та війна».
У білу голубку убивці стріляли,
Молі́мось всі, бо є в молитві сила,
Молі́мось щиро, Бог почує нас,
Нас віра поєднала і скріпила,
І навіть врятувала нас не раз.
Молі́мось всі, щоб в нас війни не бу́ло,
Страждаєш, люба Україно,
Із серця капає лиш кров,
Із тебе робляться руїни,
Від того дня, як кат прийшов.
Страшні у тебе, нене, рани,
В боях кує́мо ПЕРЕМОГУ,
В запеклій з ворогом війні́,
Ми прокладаєм їй доро́гу.
В важкій наш край тепер борні́.
Ми ні на крок не відступаєм,
О, бережи нас, Господи, щомиті,
Бо кров'ю ми давно уже умиті,
У крові ми скупались й потонули,
Цей присмак ми усі уже відчули.
Не про любов на часі є писати,
Не про кохання світу голосить,
Та хочу Вам єдине я сказати,
Вкраїна-ненька буде вічно жить!