Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Нас надихають почуття
прості, відомі кожному
для когось нові відчуття
що когось повертають додому
одні нагадають про спільну весну
про матчі МЮ
й біло-синю Десну
а інші пробудять пам’ять мою
Та розправляє крила-почуття.
Ми як голуб з голубкою воркочем,
Хоч промайнуло уже пів життя.
Ти теплих слів для мене не жалієш,
Кажеш, що й досі любиш як колись.
В моїй душі кохання теж зоріє,
Я хочу вірити погляду пустельних твоїх очей.
Хочу з тобою вслухатися в тишу весняних ночей.
Я хочу наповнити вічність сміхом твоїм дзвінким.
Хочу, щоб завжди поруч був відгомоном нелунким.
Та ти лише загадково кивнув мені - і тихо-тихо пішов.
Куди і навіщо? - не знаю, лиш видно сліди підошов.
Ти теплих слів для мене не жалієш,Кажеш, що й досі любиш, як колись.
Дарма, що час вже косу посріблив.
Вона не з тих, хто буде кричати у спину,
Хто битиметься в істериці, в сльозах,
Хто переверне світ догори дриґом.
Можливо, ти повернешся... а вона?
Не кохає тебе ось вже третю зиму.
Що тоді ти скажеш собі?
Туди, де лиш птахи гарно співають.
Любові віддаватися не гріх
І насолоджуватися кохання раєм.
Де так манить очей твоїх блакить,Палахкотять від поцілунків губи
Та кожну хвильку щастя струменить,Ми ж дихаємо ним на повні груди.
Б"ються шалено в унісон серця,
Не відпускай болючу втрату,
Нехай ще трішки поболить,
Емоцій не бува багато,
Це краще, ніж затихнуть вмить.
Ось уяви: тобі не сумно,
У серці моєму бамбуковий пагін росте:
Тендітний, вразливий, та кожного дня він міцніє.
Це щось і прекрасне, й чудесне, й напрочуд просте,
Живе почуття, дивовижна незаймана мрія.
Це — сон, що бентежить щоночі й мішає думки,
Одну лиш сторону медалі
В мені побачити дано.
Сховаю іншу я подалі.
І все, що з нею заодно.
Таємні думи, почуття,
Ти танцювала на піску,
Сліди натхненно залишала.
Була зі мною на зв'язку
У сварці стомлено мовчала.
І хоч тремтіли твої плечі
Намагаюсь вивести цифри
Зрозуміти твої коди, шифри
Округлюю очі зелено-карі
О Меркурій, я ж гуманітарій
Ти захистиш мене від негоди?
Я без вагань порину у пригоди
Без мапи… можливо без вороття
Компас єдиний - мої почуття
