Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
НЕВЖЕ?
Невже в обійми хочеш бра́ти,
Красиве тіло цілувати,
І пестити безперестанку
Щораз від вечора до ранку?
Бува по-різному в житті,
Бувають миті золоті́,
Що подих навіть аж тамують,
І нами почуття керують.
Чому́ і де воно взяло́сь?
Забуваю
Тебе чим далі швидше я,
Твій погляд, очі просто я.
Відпускаю
На волю свої почуття ,
Нас надихають почуття
прості, відомі кожному
для когось нові відчуття
що когось повертають додому
одні нагадають про спільну весну
про матчі МЮ
й біло-синю Десну
а інші пробудять пам’ять мою
Чи ти згадаєш, що зосталась
На Батьківщині десь Вона?
Та, що всім серцем покохала.
Та, що єдиною була.
Давай до серця, до душі
Знайдем коханий ми шляхи,
Тропою ніжності підемо,
Один одного віднайдемо.
Не будемо так легко відпускати,
Дрібниці різні швидко пробачати,
"Знов не права!"- мені говориш,
"Не так усе!"- мені доводиш,
Показуєш, як помиляюся,
А я така, я - сперечаюся!!
Чому вважаєш, що все знаєш,
Чому на інших не зважаєш?
Та розправляє крила-почуття.
Ми як голуб з голубкою воркочем,
Хоч промайнуло уже пів життя.
Ти теплих слів для мене не жалієш,
Кажеш, що й досі любиш як колись.
В моїй душі кохання теж зоріє,
Я хочу вірити погляду пустельних твоїх очей.
Хочу з тобою вслухатися в тишу весняних ночей.
Я хочу наповнити вічність сміхом твоїм дзвінким.
Хочу, щоб завжди поруч був відгомоном нелунким.
Та ти лише загадково кивнув мені - і тихо-тихо пішов.
Куди і навіщо? - не знаю, лиш видно сліди підошов.
Ти теплих слів для мене не жалієш,Кажеш, що й досі любиш, як колись.
Дарма, що час вже косу посріблив.
Вона не з тих, хто буде кричати у спину,
Хто битиметься в істериці, в сльозах,
Хто переверне світ догори дриґом.
Можливо, ти повернешся... а вона?
Не кохає тебе ось вже третю зиму.
Що тоді ти скажеш собі?
Туди, де лиш птахи гарно співають.
Любові віддаватися не гріх
І насолоджуватися кохання раєм.
Де так манить очей твоїх блакить,Палахкотять від поцілунків губи
Та кожну хвильку щастя струменить,Ми ж дихаємо ним на повні груди.
Б"ються шалено в унісон серця,
