Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
НЕВЖЕ?
Невже в обійми хочеш бра́ти,
Красиве тіло цілувати,
І пестити безперестанку
Щораз від вечора до ранку?
Бува по-різному в житті,
Бувають миті золоті́,
Що подих навіть аж тамують,
І нами почуття керують.
Чому́ і де воно взяло́сь?
Закохайся у мене ти знову,
Та не в ту, яка бу́ла колись,
Розпочнімо душевну розмову,
Та таку, щоб бажання злили́сь.
В мені боряться почуття
Одне перекреслює інше
І якби не ця боротьба
Написав би тобі раніше
Вже заручник твоєї краси
Пощастило що маю очі
Забуваю
Тебе чим далі швидше я,
Твій погляд, очі просто я.
Відпускаю
На волю свої почуття ,
Нас надихають почуття
прості, відомі кожному
для когось нові відчуття
що когось повертають додому
одні нагадають про спільну весну
про матчі МЮ
й біло-синю Десну
а інші пробудять пам’ять мою
Задуха прикрашає шию,
сирість пронизує тканини,
й нема ніяких почуттів,
окрім як почуття провини.
Слухаєш ти та допомагаєш,
ти мій листок , мій чистий папірець
в мені написані рядки чекання
я одинак... а ти душі знавець
ти моя мрія , істина , зізнання
ми сам на сам... а нивою життя
крокують наші душі непомітно
Почуття виникли незвідки,
як квітка розцвіла.
Чую: "Тум....тум....тум..",
що це може бути?
Не міг я закохатися?
Бачу навколо,
Мамо, я щойно вбив людину.
Зробив це так безжалісно.
Можливо вже не в перше.
Зробив це так байдуже,
Сприйняв це за належне.
Нам не потрібні почуття
Сльози в очах - твоє ім’я
Вивчи карту із моїх зірок
І торкнемось Всесвіту удвох
Приспів:
Без космічних почуттів
відчуття недостачі чогось
відучора цілком поглинає
на жаль мене, не когось
як боротись – знань немає
я стараюсь втікти, забути
та знову мене настигає
