Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Нас надихають почуття
прості, відомі кожному
для когось нові відчуття
що когось повертають додому
одні нагадають про спільну весну
про матчі МЮ
й біло-синю Десну
а інші пробудять пам’ять мою
Свіжий френч виблискує на сонці
Усі ми трошки кантіанці
Та помилка моя по Фрейду
Знайти не можу білу крейду
Тож малюю пальцем у повітрі
У серці моєму бамбуковий пагін росте:
Тендітний, вразливий, та кожного дня він міцніє.
Це щось і прекрасне, й чудесне, й напрочуд просте,
Живе почуття, дивовижна незаймана мрія.
Це — сон, що бентежить щоночі й мішає думки,
Одну лиш сторону медалі
В мені побачити дано.
Сховаю іншу я подалі.
І все, що з нею заодно.
Таємні думи, почуття,
Ти танцювала на піску,
Сліди натхненно залишала.
Була зі мною на зв'язку
У сварці стомлено мовчала.
І хоч тремтіли твої плечі
Намагаюсь вивести цифри
Зрозуміти твої коди, шифри
Округлюю очі зелено-карі
О Меркурій, я ж гуманітарій
Ти захистиш мене від негоди?
Я без вагань порину у пригоди
Без мапи… можливо без вороття
Компас єдиний - мої почуття
Далеке наше почуття
Десь відлетіло в небуття.
І не знайти його тепер,
Нема його – і світ завмер.
Не буде більше світлих днів,
На землях родючих, чудових,
Живе простий люд.
Своїми руками ледве збирають,
Іншим ротам семена.
- зі збірника "Пісні Самогубців: Рима, біль та журба":
Я люблю свій край,
Та майже Україну.
Обожнюю дім,
Мою маленьку хатину.
Так ніжно мої крила надія щекоче
А під ребрами зухвало закоханість муркоче
І я не хочу щоб він бачив як палю
Серед сотен очей його погляд ловлю
Тут і зараз їм арахісову пасту
Ти поруч але так далеко
Немає тіні, всюди спека
І в мого серця сонячний удар
На тебе ж вказує радар
Дихаю тепер нерівномірно
