Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
НЕВЖЕ?
Невже в обійми хочеш бра́ти,
Красиве тіло цілувати,
І пестити безперестанку
Щораз від вечора до ранку?
Бува по-різному в житті,
Бувають миті золоті́,
Що подих навіть аж тамують,
І нами почуття керують.
Чому́ і де воно взяло́сь?
В мені боряться почуття
Одне перекреслює інше
І якби не ця боротьба
Написав би тобі раніше
Вже заручник твоєї краси
Пощастило що маю очі
Забуваю
Тебе чим далі швидше я,
Твій погляд, очі просто я.
Відпускаю
На волю свої почуття ,
Нас надихають почуття
прості, відомі кожному
для когось нові відчуття
що когось повертають додому
одні нагадають про спільну весну
про матчі МЮ
й біло-синю Десну
а інші пробудять пам’ять мою
Нам не потрібні почуття
Сльози в очах - твоє ім’я
Вивчи карту із моїх зірок
І торкнемось Всесвіту удвох
Приспів:
Без космічних почуттів
відчуття недостачі чогось
відучора цілком поглинає
на жаль мене, не когось
як боротись – знань немає
я стараюсь втікти, забути
та знову мене настигає
принеси в пожертву своє ім’я,
щоб хоч трохи запам’ятатись.
як і всіх тебе звабить змія,
що змусить колись закохатись.
зроби почуття своїм сенсом,
що зсередини з’їдатиме душу.
ти чужий, але нібито мій.
я впиваюсь у спогади знову.
спокушає отой земний змій,
і я згадую нашу розмову.
пара слів, пара поглядів, сміх,
та чому ти настільки далеко.
Я мовчу, як ти мені важливий,
Не кажу, що зараз ти єдиний
З ким душа і серце хоче бути,
І без кого важко вже заснути.
Я мовчу, мовчу, що я кохаю
І чим далі більше я звикаю
А я даремно
Тебе чекала
І десь таємно
Надію плекала.
Я несвідомо
Всіх уникала,
Чи ти згадаєш, що зосталась
На Батьківщині десь Вона?
Та, що всім серцем покохала.
Та, що єдиною була.
