Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Я, зазвичай, дивлюся у вікно,
І бачу в ньому різних перехожих.
Майнула думка: «Чи в душі є дно
Й чи безліч душ є між собою схожих?»
Немов мурахи, люди з висоти,
1.
Не виріс я, а переріс себе ж,
і сам себе щоночі вже лякаюсь,
бо руйнівна пітьма не знає меж
і камінь міццю в плоть перетікає.
Течу очима — на подушці сіль,
і пальцями струмую та губами…
Протяг холодний двері закрив,
сяду із чаєм на теплий килим.
Безліч думок, сміливий порив,
все переплутав осені дим...
Життєва стерня́ й срібні ро́си,
І збіжжя на ній золоте,
Життя побілило вже й ко́си,
Ще й стрази у нього вплете́.
Життєва стерня́ пожовті́ла,
а вони стрережуться твого туману
чорні пси з моєї каплиці
СМІХ І СЛЬОЗИ
Ми часто плачемо крізь сміх,
І сміємо́ся ми крізь сльо́зи,
Бо щось покликало на гріх,
А десь в душі́ вирують грози.
Чому для нас
Весна минула
Чому любов
Була як куля?
В той день був я у саду
Бувають люди хмари
Бувають люди грози
Бувають люди сонечка
Що гріють у морози
Бувають люди леза
Брешуть книги
Брешуть очі
Брешуть всі
Коли захочуть
Мати владу
Мати гроші
Чимало образ
Чимало надій
Пройшло все повз нас
І залишилось так далеко
Майбутнє без нас
Ніхто не хоче старіти
Ніхто не хоче втрачати вроду
Усі ми прагнемо жити
І пити чисту джерельну воду
Не хочемо помічати
Ми поволі мимоволі
Загубили свої долі в степах
Ще коли були у школі
Намагались відшукати свій шлях
Йшли незнаними стежками
Ноги наші були всі в мозолях
