Explore poems філософія

Explore poems

Я просто каталася під дощем

Закінчились, схоже, нарешті морози

Недоречні, я думаю, навесні,

Тому не бійся: це ніякі не сльози

На моєму обличчі такі рясні,

Я просто каталася під дощем.

Якби було можна відкрити серце,

Ніка Ареміх

Я забуття шукаю в щастя митях

Я забуття шукаю в щастя митях,

Весною біль глушу своїх думок

І очі, так довірливо закриті,

Дають зробити в невідоме крок.

Мені здається, тінь моя живіша,

Ніка Ареміх

На самоті

Місяць-ріг.

Танцює сніг

На ребрах асфальту.

Звуки альту

Наталія Бородкіна

Рефлексія про схід сонця війни: хлопчик і кіт

у травні трави поросли крізь дим долонь небесних кіптявих тремтячих схилився кіт над хлопчиком старим укрив його своїм хвостом котячим

той кіт – стрілою нісся в поверхи стрибав з відчаю у найглибші прірви а цей хлопчина був старим таким від немовля до нинішньої вирви

о курва день настав прийшов розніс по комірчинах пташечки та коми зірвався місяць врізався у міст і є загиблі скільки – невідомо

з коліс рвонула зіронька небесна осяйна панна – вранішня зоря і день повстав зійшов узявсь воскреснув закривши рота тьмяним ліхтарям

згасав алтар сердець чи храм умів – в очах чернече чорна несвідомість і кожен день кіт бавив як умів своїх мишей кіт тер свою свідомість об кремінь правди що була брехня перевертав картинки на екрані

а хвіст кота мов сіра маячня щоранку розповзався у тумані

Тата Рівна

Що це?

Незрозуміло відчувається непонятність,
Монстр у матах моїх.

Другий відчуває
Тяжкість фізичного буття,
Але я ж в умовній тишині.
Знайшовши колись похоже
щось на мене...
Так як мені здалось, Похоже
---------------------------->