Explore poems філософія | Poetree

Explore poems

Я просто каталася під дощем

Я просто каталася під дощем

Закінчились, схоже, нарешті морози

Недоречні, я думаю, навесні,

Тому не бійся: це ніякі не сльози

На моєму обличчі такі рясні,

Я просто каталася під дощем.

Якби було можна відкрити серце,

3

0

Ніка Ареміх

Я забуття шукаю в щастя митях

Я забуття шукаю в щастя митях

Я забуття шукаю в щастя митях,

Весною біль глушу своїх думок

І очі, так довірливо закриті,

Дають зробити в невідоме крок.

Мені здається, тінь моя живіша,

1

0

Ніка Ареміх

Сам я на троні – у домі холодному

Сам я на троні – у домі холодному

Сам я на троні – у домі холодному

У тронному залі чекаю на смерть.

У тому дитяті новонародженому

Приходить цар а моя погибель.

Мої ридання – тривожні думи…

2

0

Ruslan Barkalov

На самоті

На самоті

Місяць-ріг.

Танцює сніг

На ребрах асфальту.

Звуки альту

17

1

Наталія Бородкіна

Рефлексія про схід сонця війни: хлопчик і кіт

Рефлексія про схід сонця війни: хлопчик і кіт

у травні трави поросли крізь дим долонь небесних кіптявих тремтячих схилився кіт над хлопчиком старим укрив його своїм хвостом котячим

той кіт – стрілою нісся в поверхи стрибав з відчаю у найглибші прірви а цей хлопчина був старим таким від немовля до нинішньої вирви

о курва день настав прийшов розніс по комірчинах пташечки та коми зірвався місяць врізався у міст і є загиблі скільки – невідомо

з коліс рвонула зіронька небесна осяйна панна – вранішня зоря і день повстав зійшов узявсь воскреснув закривши рота тьмяним ліхтарям

згасав алтар сердець чи храм умів – в очах чернече чорна несвідомість і кожен день кіт бавив як умів своїх мишей кіт тер свою свідомість об кремінь правди що була брехня перевертав картинки на екрані

а хвіст кота мов сіра маячня щоранку розповзався у тумані

3

0

Тата Рівна

Філософія

Філософія

Безкінечнісь...

Увесь цей світ: моря, ліси, земля.

Усе моє! Все зветься Україна!

Та думка все в тобі живе

"Чи справді так?"

І відповідь зника.

1

1

by Оля English

Що це?

Що це?

Незрозуміло відчувається непонятність,
Монстр у матах моїх.

Другий відчуває
Тяжкість фізичного буття,
Але я ж в умовній тишині.
Знайшовши колись похоже
щось на мене...
Так як мені здалось, Похоже
---------------------------->

Кольорова, незрозуміла штука
Розумна і кмітлива ситуація
І загадково, без понтів, гарно...

Не фізично, не алкоголь, не наркотичність
А щось набагато-набагато вище.

1

1

Бо все, що тече в моїх венах...

Бо все, що тече в моїх венах...

Бо все,що тече в моїх венах

Вода із вогнем вперемішку

І цього вогню навіть більше

Вогонь - це мій спокій, напевне

7

1

Божеволію

Божеволію

Я божеволію... Чи довго ще лишилось?

Та ні, мабуть, бо змінюється все.

Змінились люди, та й життя змінилось,

Лиш вбивчий смуток зміни не несе.

Минає час; хоч все таке знайоме,

1

0

Ніка Ареміх

Повертаюсь ненадовго

Повертаюсь ненадовго

За тиждень я вже буду у дорозі.

Сидітиму у потязі, мабуть,

Дивитимусь у вікна на морози,

Що певно сили знову наберуть.

Прощатимуся з містом ненадовго,

1

0

Ніка Ареміх

Пазл

Пазл

Ти — дивний сон недоспаних ночей,

Тебе насправді навіть не існує,

Але мене це зовсім не хвилює,

Бо я кохаю твій вогонь очей.

Ти — вигадка, недосконалий пазл,

2

0

Ніка Ареміх

Поема з-поза потилиці

Поема з-поза потилиці

Шепіт світу

навчив дивитися

через плече людини,

людині – через плече,

там, за її спиною,

розгортається невидима історія,

1

0

Максим Холявін