а камінь — здавалося...

а камінь — здавалося —

не повів і бровою моху

коли шиби злетіли у вирій

змахнувши скляними крилами

не знаючи на скільки уламків

їм ще належить розбитись

для входження в нього —

поки стебла просили у моху

їм простити провини росту

не вглиб а вгору

й не дати задихнутися від краси

тромбами нерозквітлих

утробних пуп’янків

щоб у якесь — ще засклене —

віконечко часу —

між дотиками медових вітрів

і облітанням загуслих дотиків —

розкласти своє життя на своє і ні

як розкладені по поличках

бджолиного черевця

світельця і тіні

03.03.24