А мені б зупинити цей внутрішній монолог
А мені б зупинити цей внутрішній монолог.
Залишитись у моря, хвилям віддати страхи.
Якщо розглядати змістовність цього життя
То всі ми у ньому, відверто, просто невдахи.
Про беззмістовність казати ще більш беззмістовно,
Кому воно треба, коли є їжа і комп?
Робота, домівка, сон. Це коло, напевно.
Та, перепрошую, більше мі любиться ромб.
Ямби, хореї, яка тут до біса різниця?
Як відчуваєш, так крила береш - і лети
Форма для думки не тільки взірець, а й в'язниця.
То ж будь обачним і крила собі не руби.
Я відчуваю.. я думаю.. я навіть знаю..
Але я не впевнена, чи є тут хоч одне "я".
Я ані в зграї, ані сама не літаю.
Я загубилася в пошуках небуття.
Егоїстично будую твій образ без тебе,
Прив'язую стрічку на очі, не чую команд
Що безперервно кричать мені "Прошу, не треба"
Я прив'язалась. You're my obsession now.
Моя нестабільність - єдина стабільність у світі.
Ці стіни залізобетонні. Ти їх надламав.
На мінному полі із часом побачимо квіти.
Завдано шкоди, але я жива. Не зламав.
18:56
